Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №808/853/17

адміністративне провадження №К/9901/38394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №808/853/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (суддя-доповідач - Ясенова Т.І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 31 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - третя особа) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху у зв'язку із необхідністю сплати судового збору.

3. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом направлення до суду апеляційної інстанції оригіналу доказів сплати судового збору.

5. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав належних доказів поважності причин звільнення його від сплати судового збору.

6. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки обставинам неможливості сплати позивачем судового збору, які встановлені в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі №12/192/09, що міститься в матеріалах справи.

Крім того, суд залишив поза увагою інформацію, надану позивачем про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, отриману з офіційного сайту Державної фіскальної служби України про розмір загального доходу за 2016 рік.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року.

9. Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

13. Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги (далі - Закон України "Про судовий збір").

14. Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

15. При цьому, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 Закону України «Про судовий збір».

16. Підставою для звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони. Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

17. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

18. У клопотанні про звільнення від оплати судового збору сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо.

19. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести причини та надати докази на підтвердження неможливості сплатити нею судовий збір у встановленому порядку і розмірі.

20. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

21. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження тяжкого майнового стану позивачем долучено до матеріалів справи відповідь на запит від 23.03.2017 про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи/декларації про доходи та витрати осіб, які звернулись за призначенням житлових субсидій. (а.с. 15)

22. Дослідивши вищевказаний матеріал, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана на підтвердження тяжкого майнового стану відповідь не оформлена належним чином, не містить підпису посадової особи на печатку установи, яка її видала. Вищевказаний документ не свідчить про вичерпний перелік доказів неможливості сплати судового збору у встановленому порядку.

23. Разом з тим, апеляційний суд не зазначив, яким чином мала бути оформлена дана відповідь на електронний запит та якими нормативними актами це передбачено. Суд також не вказав, які вичерпні докази мав би надати апелянт на підтвердження скрутного матеріального стану.

24. Крім того, суд взагалі не надав оцінки обставинам, встановленим ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі №12/192/09, як на доказ неможливості сплати позивачем судового збору.

25. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

26. Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

27. При цьому, у Рекомендаціях R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року встановлено, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

28. Таким чином, колегія суддів вважає, що відмова суду апеляційної інстанції у звільнення позивача від сплати судового збору є необґрунтованою та такою, що обмежує гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право особи на доступ до суду.

29. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що ідставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

30. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

31. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року - скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх