Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/4034/17 804/5957/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуЛівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (суддя Д.В. Сидоренко)та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (колегія у складі суддів: Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк, Я.В. Семененко)у справі № 804/5957/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройконтакт» доЛівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області провизнання протиправними дій та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройконтакт» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з проведення 17 вересня 2015 року камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Стройконтракт»; та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2015 року № 0008261501 та №0008251501.

Позовні вимоги мотивовані порушенням визначеного законодавством порядку та процедури призначення та проведення камеральної перевірки, внаслідок чого висновки такої перевірки не можуть слугувати підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій мотивували тим, що контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, тому будь-які рішення прийняті за результатами такої перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на не врахування судами наявності в діях позивача порушень податкового законодавства щодо несвоєчасної сплати податків, що ним не заперечується, а тому факт порушення свідчить про обґрунтованість винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Лівобережною ОДПІ на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку платника податку на додану вартість ТОВ «Стройконтакт» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Стройконтракт», за результатами якої складено акт від 17 вересня 2015 року № 1720/15-01/34681277, згідно висновків якого позивачем порушено терміни сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- сума визначена актом камеральної перевірки від 17 травня 2013 року у розмірі 59678 грн. з граничним терміном сплати 17 травня 2013 року фактично погашена згідно декларації з ПДВ за 01 серпня 2013 року від 20 вересня 2013 року із затримкою 126 днів;

- сума самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 977 грн. з граничним терміном сплати 30 червня 2013 року фактично погашено згідно декларації з ПДВ за 01 серпня 2013 року від 20 вересня 2013 року із затримкою 82 дні;

- сума самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 66108 грн. з граничним терміном сплати 30 липня 2013 року фактично погашено згідно декларації з ПДВ за 01 серпня 2013 року від 20 вересня 2013 року із затримкою 52 дні;

- сума самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 33 грн. з граничним терміном сплати 30 серпня 2013 року фактично погашено згідно декларації з ПДВ за 01 серпня 2013 року від 20 вересня 2013 року із затримкою 19 днів;

- сума самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 419,23 грн. з граничним терміном сплати 30 вересня 2014 року фактично сплачена 31 жовтня 2014 року із затримкою 31 днів;

- сума самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 20 грн. з граничним терміном сплати 30 жовтня 2014 року фактично сплачена 04 листопада 2014 року із затримкою 5 днів;

- сума самостійно визначеного податкового зобов'язання у розмірі 16,20 грн. з граничним терміном сплати 19 лютого 2015 року фактично сплачена 29 грудня 2014 року із затримкою 29 днів.

28 жовтня 2015 року на підставі акта камеральної перевірки від 17 вересня 2015 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008251501, яким за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 69,20 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 6,92 грн.;

- № 0008261501, яким за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі в розмірі 127182,25 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 25436,45 грн.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, їх залишено без змін.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Разом з цим пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною, в силу вимог підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Статтею 76 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення камеральної перевірки, згідно пункту 76.1 якої камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, податковий орган наділений повноваженнями проводити камеральну перевірку, при проведенні якої підлягають перевірці дані, задекларовані платником податків у поданій ним до податкового органу податковій звітності.

Аналогічні положення містяться у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 №165.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, правильним є висновок судів про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник