Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/471/17 804/4688/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (колегія у складі суддів: І.В. Тулянцева, Н.В. Боженко, І.А. Гончарова)та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (колегія у складі суддів: В.В. Мельник, Д.В. Чепурнов, С.В. Сафронова)у справі № 804/4688/17 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив» доДержавної фіскальної служби України провизнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 16 червня 2017 року № 688/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в оскаржуваній податковій консультації відповідачем не було враховано те, що застосування підпункту 140.5.12 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України до платників податку на прибуток підприємств, які перейшли із спрощеної системи оподаткування як платники четвертої групи суперечить принципам податкового законодавства, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, що свідчить про неправомірність наданої індивідуальної податкової консультації.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що викладені у позові доводи недійсності оскаржуваної податкової консультації у своїй сукупності дають підстави для висновку, що позивач з проведеної господарської операції не збільшив свій фінансовий результат податкового (звітного) періоду з операції перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (не повинен був збільшувати).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря нив» звернулось до Державної фіскальної служби України про надання індивідуальної податкової консультації, в якій поставлено наступне питання, - з урахуванням приписів пп.4.1.9. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України, чи зобов'язане ТОВ «Зоря нив» в 2017 році під час формування декларації з податку на прибуток підприємств коригувати відповідно до пп.140.5.12. п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат в сторону збільшення, на суму доходу отриманого як оплату за товари в 2017 році під час перебування на загальній системі оподаткування, у зв'язку з відвантаженням товарів у 2016 році, під час перебування на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи, який сплатив до бюджету єдиний податок в повному обсязі за базою оподаткування нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок?

Поставлене питання було обумовлене тим, що позивач перебував у 2016 році на спрощеній системі оподаткування та протягом вказаного періоду були укладені договори поставки з умовою відстрочки оплати товару, при виконанні яких позивач не отримав грошові кошти саме під час перебування на вказаній системі оподаткування. При цьому з 01 січня 2017 року ТОВ «Зоря Нив» перейшло на загальну систему оподаткування та отримало відповідну оплату за товар, поставлений у 2016 році на умовах відстрочки.

06 липня 2017 року позивачем отримано лист відповідача від 16 червня 2017 року № 688/6/99-99-15-02-02-15/ІПК про надання податкової консультації, в якому зазначено, що відповідно до п.291.4. ст.291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на платників єдиного податку першої, другої, третьої та четвертої груп. Виключень щодо не збільшення фінансового результату до оподаткування на суму доходу, отриманого на загальній системі оподаткування як оплату за товари (роботи, послуги), що відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, для платників податку на прибуток, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування - сплати єдиного податку четвертої групи Податковим кодексом України, не передбачено.

01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у редакції, чинній до 01 січня 2017 року, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

При цьому розділом III Кодексу не було передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникали за операціями з отримання на загальній системі оподаткування оплати за товари (роботи, послуги), які відвантажено (надано) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Отже, якщо у 4 кварталі 2016 року платник податку на прибуток отримав оплату за товари (роботи, послуги), що були відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, то такі операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Починаючи з 01 січня 2017 року фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування (пп. 140.5.12 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01.01.2017).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01 січня 2017 року) закріплено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пп. 140.5.12 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

В силу пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29 листопада 1999 року № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином, платники податків, які здійснили відвантаження товару, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування повинні збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму доходу - оплати за товар, відвантажений під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Будь-які застереження щодо можливості не збільшувати фінансовий результат до оподаткування на суму доходу, отриманого на загальній системі оподаткування як оплату за товари (роботи, послуги), що відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, для платників податку на прибуток, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування у Податковому кодексі України відсутні.

З огляду на викладене в оскаржуваній консультації, а також беручи до уваги положення Податкового кодексу України, суди прийшли до правильного висновку, що надана відповідачем податкова консультація не суперечить нормам цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник