Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 140/6708/22

адміністративне провадження № К/990/33577/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, постановлену у складі судді Ковальчука В.Д., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Довгополова О.М. (доповідач), Гудима Л.Я., Курилець А.Р.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року;

1.2. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 20.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 49434,28 грн;

1.3. визнати протиправними дій відповідача щодо порушення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (Порядок №1078) при нарахуванні та виплаті індексації в період з 01.03.2018 по 23.12.2019;

1.4. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 88 826,25 грн.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, закрито провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України в частині позовних вимог, а саме:

2.1. визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо порушення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 при нарахуванні та виплаті індексації в період з 01.03.2018 по 23.12.2019;

2.2. зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в сумі 88 826,25 грн.

3. Закриваю провадження в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився також суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені позивачкою позовні вимоги вже вирішені по суті в межах іншої справи (№140/13704/20), про що є рішення суду, яке набрало законної сили.

3.1. Крім того, зазначив, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 140/13704/20, яким зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2016 року по 23.12.2019 року.

3.2. Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на те, що вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

5. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 140/6708/22 суперечать сформованій Верховним Судом правовій позиції, що відображена у постанові від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, постанові від 31 січня 2023 року у справі №340/3391/22, постанові від 13 березня 2023 року по справі №560/11003/22, постанові від 15 червня 2023 року у справі № 420/18923/21, постанові від 22 червня 2023 року у справі №140/6870/22, постанові від 28 червня 2023 року по справі №200/4258/22, постанові від 24 липня 2023 року по справі №140/7076/22, постанові від 27 липня 2023 року по справі №560/10793/22, постанові від 27 липня 2023 року по справі №380/14200/22, постанові від 02 серпня 2023 року по справі №420/2884/23, постанові від 03 серпня 2023 року по справі №200/2373/22, постанові від 08 серпня 2023 року по справі №140/6709/22, постанові від 30 серпня 2023 року по справі №240/24565/22, постанові від 07 вересня 2023 року по справі № 380/14610/22, постанові від 14 вересня 2023 року по справі №160/16055/22, постанові від 14 вересня 2023 року по справі №120/8306/22.

6.1. Також, скаржник зазначив, що предмети у спорах у цій справі та у справі №140/13704/20 є різними.

6.1.1. Так, у справі №140/13704/20 судами вирішувалося питання права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 20.12.2016 року по 23.12.2019 року. При цьому, питання щодо обрахунку індексації, яка належить до виплати позивачу, судом при розгляді справи №140/13704/20 не розглядалось та дане питання, було віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Тобто, питання права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 судом не розглядалось.

6.1.2. Предметом же спору у даній справі є право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), тобто так званої «індексації - різниці» грошового забезпечення.

6.2. Таким чином, позивач зазначає, що пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки предмети у двох вищезазначених справах різні, а тому провадження по справі підлягає відкриттю з подальшим розглядом справи по суті позовних вимог.

6.3. Крім того, скаржник зазначає, що помилковими є також посилання суду на норми статті 383 КАС України, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду передбачений статтею 383 КАС України підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача, які зазначені в рішенні суду. Разом з цим враховуючи, що в період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 питання суми індексації яка підлягає виплаті, не вирішувалось у справі №140/13704/20 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з даного приводу, тому у даному випадку позивач позбавлений процесуального права звернення до суду з заявою у порядку статті 383 КАС України.

7. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

IV. Позиція Верховного Суду

8. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

10. Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 указав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

11. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

12. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

13. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

14. Ураховуючи пункт 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

15. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

16. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

17. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

18. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №140/13704/20, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо не нарахування та невиплати індексації в повному обсязі, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.

19. Тобто, вважав, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

20. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, зауважив, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, також вказав, що якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

21. Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16 указав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

22. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

23. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ (№140/6708/22 та №140/13704/20) одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

24. Так, суд першої інстанції у справі №140/13704/20 дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 20 грудня 2016 року по 23 грудня 2019 року включно, оскільки фактично відповідачем була допущена бездіяльність та зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20 грудня 2016 року по 23 грудня 2019 року (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

24.1. Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період в сумі 138095,24 грн, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації у період з 20 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) січень 2008 року, а у період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2019 року провести нарахування та виплату індексації з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, то суд першої інстанції зазначив, що встановлення останнього підвищення посадового окладу позивача та відповідно визначення базового місяця для розрахунку суми індексації грошового забезпечення, кількісної зміни тарифних ставок та здійснення відповідних розрахунків із зазначенням конкретної суми, обчислення індексу споживчих цін для індексації (перевищення або не перевищення порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотка у спірний період) є повноваженням відповідача.

25. Отже, у справі №140/13704/20 вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді, при цьому судом визначення розміру індексації грошового забезпечення не здійснювалося.

26. Повертаючись до обставин цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову є правильність установлення відповідачем розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року.

27. Указане не було предметом правової оцінки судом у справі №140/13704/20. У цій справі судом не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача, як і не вирішувалося питання розміру фіксованої індексації.

28. Водночас згідно пункту 13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

29. З огляду на викладене, питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.

30. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

31. За таких обставин, висновки судів про те, що вимоги заявлені позивачем у цій справі вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №140/13704/20 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.

32. Ураховуючи вказане помилковими є і висновки судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для установлення судового контролю за виконанням судового рішення.

33. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій не здійснили порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №140/13704/20, не з`ясували ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для закриття провадження в адміністративній справі з підстав установлених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.

34. З огляду на зазначене, указані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а також необхідності реалізації позивачем у межах адміністративної справи №140/13704/20 подання заяви у порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначено судами попередніх інстанцій.

35. Суд указує на те, що вимоги позивача у межах цієї позовної заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.

36. Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №200/2737/21-а та від 15 червня 2023 року у справі 420/18923/21.

37. За наведеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, залишеної в силі судом апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

38. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

VІ. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року скасувати, а справу №140/6708/22 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо порушення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 при нарахуванні та виплаті індексації в період з 01.03.2018 по 23.12.2019 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, виходячи з фіксованої величини 4 085,48 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в сумі 88 826,25 грн. направити для продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська