Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №813/4337/17

адміністративне провадження №К/9901/62590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 (суддя -Лунь З.І.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 (судді - Судова-Хомюк Н.М., Гудим Л.Я., Святецький В.В.)

у справі № 813/4337/17

за позовом Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» (далі -Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій від 13.11.2017.

Позов мотивовано тим, що при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховано, що несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток відбулась не з вини Підприємства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 13.11.2017 № 0147621265 та № 0147631265.

Не погодившись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши обставини справи та залучені до матеріалів справи докази.

У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2015 Підприємство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у якій визначено суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісячно до державного бюджету - 74 367 грн.

За наслідками проведеної камеральної перевірки позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток ГУ ДФС у Львівській області складено акт від 23.10.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про порушення Підприємством термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На цій підставі 13.11.2017 ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0147621265, яким за затримку сплати грошового зобов'язання нараховано до сплати штраф у розмірі 10% на суму 150 362,52 грн.;

- № 0147631265, яким за затримку сплати грошового зобов'язання нараховано до сплати штраф у розмірі 20% на суму 333 097,00 грн.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав єдиний розрахунковий рахунок № 98042001001043, по якому здійснювались операції зі сплати обов'язкових платежів до бюджету, в тому числі податку на прибуток, в ПАТ «КБ «Стандарт». З метою забезпечення належної сплати податкових зобов'язань позивач платіжним дорученням № 2152 від 12.02.2015 перерахував на електронний рахунок кошти на загальну суму 1 511 100,54 грн. зі сплати податків до бюджету, в тому числі зі сплати податку на прибуток в сумі 300 000 грн. Проте ПАТ «КБ «Стандарт» не виконано списання грошових коштів позивача.

19.02.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 116 «Про віднесення ПАТ Комерційний Банк «Стандарт» до категорії неплатоспроможних», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.02.2015 прийнято рішення № 38 про запровадження з 20.02.2015 тимчасової адміністрації банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Комерційний Банк «Стандарт».

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, зокрема, положення статей 57, 129 Податкового кодексу України, Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та «;Про банки і банківську діяльність», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки позивачем належним чином виконано обов'язок з надання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку, а своєчасна оплата не відбулась з вини банківської установи.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не спростовано наведене.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову.

Касаційна скарга ГУ ДФС у Львівській області не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться до переоцінки належним чином проаналізований судами попередніх інстанцій доказам, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова