Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №826/16008/16

адміністративне провадження №К/9901/56669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (судді Бужак Н. П., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №826/16008/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2016 року №100270005/2016/000007/2, з мотивів безпідставності його прийняття.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2016 року №100270005/2016/000007/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У липні 2018 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, після виконання відповідачем вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 1 серпня 2018 року, ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу №826/16008/16 з суду першої інстанції.

13 вересня 2018 року справа №826/16008/16 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень статей 33, 52, 53, 54, 55, 58, 254, 256, 337 Митного кодексу України, положень практики Європейського суду з прав людини щодо належної оцінки кожного суттєвого доводу і аргументу учасника справи («Краска проти Швейцарії», «Гірвісаарі проти Фінляндії»), просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

З метою митного оформлення товару (інструменти ручні в асортименті), придбаного Товариством у компанії «MATRIZE Handels-GmbH» (Китай) на умовах контракту № CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року та інвойсу від 01 серпня 2016 року №16-0412-К137, позивачем до митного органу подано електронну митну декларацію №100270005.2016.324008.1, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту), а також пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Умови поставки FOB Шанхай згідно Інкотермс-2000.

З підстав відсутності в інвойсі всіх необхідних для визначення ціни товару відомостей, а також відсутності документів щодо здійснення оплати за товар, митний орган додатково витребував у позивача: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг,пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв'язку з ненаданням Товариством витребуваних документів, 15 вересня 2016 року відповідач заявлену митну вартість імпортованого товару скоригував у бік збільшення за другорядним методом на основі наявної в митного органу інформації.

Підставами для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару зазначено відсутність у поданому до митного оформлення інвойсі всіх відомостей, необхідних для визначення контрактної ціни імпортованого товару, а також відсутність документів про оплату за товар.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, судами оцінено і спростовано доводи митного органу щодо відсутності документів про оплату за товар, позаяк на умовах додаткової угоди до контракту №4 від 28 лютого 2014 року порядок розрахунків між сторонами змінено з "30" до "180" календарних днів з дати відвантаження товару (відтак вимога підтвердити факт оплати була безпідставною, оскільки станом на час митного оформлення оплату ще не було здійснено).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що спірне рішення відповідача не містить обґрунтувань числового значення скоригованої митної вартості товарів, а також джерел, що використовувались при її визначенні.

Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

За змістом частин першої-третьої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 4 Митного кодексу України декларація митної вартості (ДМВ) - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.

Частина п'ята статті 52 Митного кодексу України регламентує випадки обов'язкового подання декларації митної вартості: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

За змістом частини восьмої статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларація митної вартості є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.2. розділу ІІ Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". В основному і додаткових аркушах проставляється реєстраційний номер ДМВ, який повинен відповідати номеру митної декларації.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні є: невірно проведений декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Зі змісту наведених положень слідує, що контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення митної вартості, яке відображене у митній декларації (графа 45), а також складових митної вартості, які відображаються в декларації митної вартості.

Таким чином, поряд з дослідженням рішення про коригування митної вартості на його відповідність вимогам закону, для встановлення обставин, які входять до предмету доказування в цій категорії справ, є обов'язковим також дослідження судом митної декларації (посилання на яку містяться в графі 18 рішення про коригування митної вартості) та декларації митної вартості.

В межах спірних правовідносин у цій справі, з огляду на базис поставки (FOB Шанхай), за яким транспортні витрати не включено до контрактної ціни, подання декларації митної вартості є обов'язковим в силу вимог частини п'ятої статті 52 Митного кодексу України.

Графа ДМВ "Для відміток митного органу" повинна відображати номер митної декларації - в силу пунктів 2.1.-2.2. розділу ІІ Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599.

В матеріалах справи наявна копія ДМВ, в графі "Для відміток митного органу" якої зазначено « 100270005/2016/», що не відповідає номеру митної декларації (№100270005.2016.324008.1), поданої декларантом позивача, що унеможливлює ідентифікувати зазначену ДМВ як таку, що має відношення до оформлення спірної партії товару, а отже і перевірку зазначених у ній складових митної вартості.

Водночас, копія митної декларації №100270005/2016/324008, на яку є посилання у спірному рішенні, в матеріалах справи відсутня.

Ці обставини не були враховані судами попередніх інстанцій, які залишили поза увагою необхідність вивчення зазначених документів і прийняли рішення без їх дослідження. Відтак незрозуміло, яким чином суди вважали встановленим факт подання декларантом позивача митної декларації №100270005.2016.324008.1 і яким чином суди дійшли висновку про відповідність заявлених у ній даних відомостям згідно документів, що подані на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частин другої та третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи положення вищенаведених норм, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у сторін та інших суб'єктів документів та інформації, яка стала підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №826/16008/16 скасувати.

Адміністративну справу №826/16008/16 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер