Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №820/4312/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/4312/17

адміністративне провадження №К/9901/46877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 (суддя - Рубан В.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 (головуючий суддя - Лях О.П., судді: Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі № 820/4312/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) від 13.09.2017 №0000751314, №0000731314, №0000741314.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2017, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Харківській області посилається на те, що підставою для проведення документальної позапланової невиїзної податкової перевірки став факт надіслання письмових запитів, на які позивач не надав письмові пояснення та їх документальне підтвердження. Предметом перевірки була інформація у декларації за 2015 рік, подана позивачем відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим висновок судів що перевірка проводилась за межами податкового періоду, є необґрунтованим.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_3 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що складено акт від 21.08.2017 №10390/20-40-13-14-08/НОМЕР_1.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 168.1.3 пункту 168.3 статті 168, підпункту176.1 «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме - не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;

підпункту 164.1, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.3, 168.2.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 1983452,96 грн.;

пункту 16-1 розділу XX Податкового кодексу України, встановлено заниження військового збору за 2015 рік в сумі 150000,0 грн.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем зазначених законодавчих норм мотивовано невідповідністю між задекларованими витратами позивача та одержаними ним доходами за період з 1998 -2015 рік, різниця між якими склала 10000000,00 грн.

Так, за наслідками дослідження податкової інформації, розміщеної на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (електронна декларація за 2015 рік), Верховної ради України (декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік) встановлено отримання ОСОБА_3 подарунку у грошовій формі у розмірі 10000000 грн. Одержані позивачем доходи були визначені контролюючим органом як сума усіх виплачених позивачу доходів за період з 01.01.1998 по 31.12.2015, відповідно до наявної податкової інформації з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, посилання на яку із відповідними відомостями про дохід позивача за вказаний період наведені в пункті 1.7 акту перевірки. Розмір виплаченого позивачу доходу за період з 01.01.1998 по 31.12.2015, склав 27100780,84 грн. Різниця між даними платника податків та даними акту перевірки (27100780,84 грн. та 37194653,72 грн.) була визнана відповідачем сумою, на яку позивачем було занижено оподатковуваний дохід за 2015 рік, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Згідно із висновками, внаслідок вказаного заниження оподатковуваного доходу за 2015 рік у розмірі 10000000,00 грн. відбулося заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 1983452,96 грн. та військового збору - на суму 150000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 13.09.2017 ГУДФС у Харківській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000751314, згідно з яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2479316,20 грн. (в т.ч. за податковими зобов'язаннями 1983452,96 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями 495863,24 грн.)

№0000731314, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 170,00 грн.

№0000741314, відповідно до якого донараховано військовий збір в розмірі 187500,00 грн. (в т.ч. за податковими зобов'язаннями 150000,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями 37500,00 грн.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб для резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктами 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статі 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Перелік видів доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку наведено у пункті 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Такими доходами зокрема є: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав та ін.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було включено до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2015 рік доходи у сумі 27194653,72 грн. це доходи, отримані у вигляді заробітної плати, дивідендів та роялті, продажу(обміну) рухомого майна, соціальних виплат, матеріальної допомоги та інші доходи за період з 01.01.1998 по 31.12.2015.

Також, за наслідками дослідження наявної податкової інформації, розміщеної на офіційних сайтах Національного агентства з питань запобігання корупції (електронна декларація за 2015 рік), Верховної Ради України (декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, встановлено отримання ОСОБА_3 подарунка у грошовій формі у розмірі 10000000,00 грн.

Судами встановлено, що 18.12.2015 між батьком позивача ОСОБА_3, з письмової згоди його дружини ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_3 укладено письмовий договір дарування грошових коштів в сумі 10000000 грн.

ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3, тобто родичами першого ступеня споріднення, що не заперечувалось сторонами по справі.

Зазначений договір сторони уклали 18.12.2015 в письмовій формі та домовились, що після новорічних свят у строк до 01.02.2016 нотаріально посвідчать його. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, у зв'язку з чим договір нотаріально не був посвідчений.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.02.2017 по справі № 638/2304/17 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування грошових коштів від 18.12.2015 недійсним. При цьому, в даному судовому рішенні вказано, що недотримання сторонами договору вимог частини п'ятої статті 719 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення укладеного договору дарування було обумовлено об'єктивними, непереборними причинами, які не залежали від волі сторін, так як дарувальник ОСОБА_3 раптово помер.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.02.2017 по справі № 638/2304/17 року набрало законної сили.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідачем будь-яких доказів щодо визнання договору від 18.12.2015 недійсним надано не було.

Згідно з підпунктом «а» 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються об'єкти спадщини, в тому числі, вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Відповідно до пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Податкового кодексу України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем було укладено договір дарування із родичем першого ступеня споріднення, такий дохід оподатковується за нульовою ставкою оподаткування та, відповідно, не зазначається у річній податковій декларації, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не є обґрунтованими.

Судами також встановлено, що наказом ГУ ДФС у Харківській області № 3340 від 20.07.2017, на підставі якого було проведено перевірку, визначено період, що перевіряється, а саме - з 01.01.2015 по 31.12.2015. Такий самий період перевірки вказаний і у назві та вступній частині акту перевірки.

Строки давності для визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом встановлені статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Випадки, при яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, встановлені пунктом 54.3 статті 54 Кодексу, серед яких: неподання в установленні строки декларації; виявлення заниження або завищення суми податкових зобов'язань; визнання особи винною в ухиленні від сплати податків та інше.

Однак, контролюючий орган під час проведення перевірки та складення акту перевірки вийшов за межі перевірки та відомостей про майно та доходи позивача, які були отримані ОСОБА_3 поза межами періоду, що перевірявся, а саме з 1998 по 2015 рік.

Враховуючи викладене, Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду