Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.06.2019 року у справі №826/11081/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року

м. Київ

справа №826/11081/17

адміністративне провадження №К/9901/15459/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податного повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року (головуючий суддя - Беспалов О. О., судді: Ключкович В. Ю., Парінов А. Б. ),

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2017 року №1367997-1305, яким податковий орган визначив суму земельного податку в розмірі 165305,40грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у справі №826/11081/17 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо неврахування майнового стану апелянта під час постановлення ухвали від 10 травня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання щодо поновлення процесуального строку та відмову у відкритті апеляційного провадження.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 26 листопада 2018 року звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам частини 2 статті 298 КАС України (у зв'язку з несплатою судового збору) та встановлено строк для усунення недоліків в межах десяти днів з дати отримання копії ухвали.

28 грудня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане клопотання мотивоване складністю процедури отримання коштів, необхідних для сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року задоволено клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а строк продовжено до 01 лютого 2019 року.

29 січня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вдруге звернулось з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та просило врахувати, що податковим органом вживались заходи для отримання необхідних коштів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги залишено без задоволення, а апеляційну скаргу повернуто скаржникові, оскільки недоліки, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху не усунуто у визначений судом термін.

01 квітня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вдруге звернулось з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у справі №826/11081/17. Одночасно до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнані неповажними.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам частини 3 статті 298 КАС України (у зв'язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення) та встановлено строк для усунення недоліків в межах десяти днів з дати отримання копії ухвали.

Копія ухвали від 01 квітня 2019 року вручена представнику відповідача 24 квітня 2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення листа (номер поштового ідентифікатора 0102926567559).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві стверджує, що об'єктивною причиною, яка унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою в строк є здійснення безспірного списання коштів та постійним блокуванням рахунків податкового органу, що підтверджується копіями повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про безспірне списання коштів з рахунків боржника та про визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету та рахунків боржника від 28 листопада 2018 року, 06 грудня 2018 року, 27 грудня 2018 року, 03 січня 2019 року, 22 січня 2019 року, 06 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року, 07 березня 2019 року та 15 березня 2019 року.

Також, на підтвердження активних дій щодо отримання необхідних котів для сплати судового збору податковий орган надав копію електронного листа від 29 січня 2019 року, адресованого Державній фіскальній службі України про необхідність сплати судового збору у справі №826/11081/17.

Крім того, податковий орган вказує на відсутність наміру затягувати судовий процес, адже одразу після отримання необхідних коштів для сплати судового збору, що відбулось 29 березня 2019 року, повторно звернувся з апеляційною скаргою, а саме 01 квітня 2019 року.

На думку відповідача, повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в межах наданого суб'єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на касаційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поважність причин пропуску має обґрунтовуватись об'єктивною неспроможністю апелянта, всупереч вчиненню вичерпних активних дій, отримати реальну можливість звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в межах встановленого законодавством строку.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відтак, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом процесуальний строк.

Враховуючи те, що встановлений строк касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року закінчився 05 грудня 2018 року, а також встановлений факт звернення відповідача до суду касаційної інстанції з апеляційною скаргою вперше без виконання процесуального обов'язку щодо сплати судового збору, для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження податковому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору в розмірі визначеному законом.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що Верховним Судом постановою від 27 листопада 2018 року у справі №826/12483/16 сформована позиція у подібних правовідносинах.

У даному випадку Верховний Суд дійшов висновку, що поновлення процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою у справі можливе лише у випадку дотримання двох процесуальних формальностей, а саме - дотримання строків при первинному зверненні до суду та бажанням заявника, що виражається у сукупності послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.

Враховуючи, що хоч податковим органом і був дотриманий строк апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду, однак доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору в розмірі визначеному законом при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції надано не було, а отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у справі №826/11081/17 - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі №826/11081/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Т. М. Шипуліна