Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №815/4099/17

адміністративне провадження №К/9901/21817/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/4099/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Танцюри К.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кравченка К.В., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, що виразилася у порушенні терміну надання відповіді на його заяву від 25 січня 2017 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем засобами електронної пошти було направлено заяву до Держгеокадастру, відповідь на яку ним було отримано більш ніж через місяць, чим було порушено статтю 20 Закону України «Про звернення громадян». Разом з цим, позивач зазначав, що моральна шкода завдана йому бездіяльністю відповідача призвела до порушення його прав, гарантованих Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним порушення Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області терміну надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 25 січня 2017 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідачем було порушено місячний строк для надання відповіді, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» та частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

9. Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 25000 грн., суди дійшли висновку про їх безпідставність, оскільки у позові позивач не наводить будь-якого обґрунтування заявленої до стягнення моральної шкоди у зазначених розмірах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 04 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року.

11. 13 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

12.1. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що відмова відповідачем у наданні необхідної інформації у законний строк завдала йому моральної шкоди.

13. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. 25 січня 2017 року позивач направив засобами електронного зв`язку заяву адресовану Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для садівництва орієнтованою площею 0,12 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Зазначене звернення ОСОБА_1 було зареєстроване Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області - 02 лютого 2017 року за вхідним номером З-1436/0/5-17.

Наказом Держгеокадастру від 01 березня 2017 року №15-1848/13-17-08 прийнято рішення надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Петрівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га, із цільовим призначенням-для ведення садівництва.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

24. Згідно з частиною другою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

25. За змістом частини першої статті 70 та статті 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

26. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

27. Статтею 1174 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25000 грн.

30. За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

31. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

32. Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

33. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

34. Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

35. Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

36. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильно висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25000 грн.

37. Крім цього, скаржник в касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні заяви про зміну позовних вимог та не задовольнив заяву про відвід складу суду у зв`язку з відмовою у зміні позовних вимог.

38. Як вбачається з журналу судового засідання від 08 вересня 2017 року, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позивачу заяви про зміну позовних вимог.

39. Проаналізувавши вказані доводи скаржника, колегія суддів Верховного Суду не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при поверненні позивачу заяви про зміну позовних вимог.

40. Також, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив заяву про відвід складу суду у зв`язку з відмовою у зміні позовних вимог не спростовують правильність висновку суду щодо відсутності підстав для відводу.

41. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень норм процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

42. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

43. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №815/4099/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак ,

О.А. Губська

Судді Верховного Суду