Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №595/170/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №595/170/17

адміністративне провадження №К/9901/15496/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 595/170/17

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Іроденка Юрія Сергійовича

про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Хобор Р.Б., суддів - Попка Я.С., Сенника Р.П.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Іроденка Юрія Сергійовича (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 24 грудня 2016 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія АР № 780941.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу позивача, чим суттєво порушив права останнього та позбавив ОСОБА_1 можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 Кодексу адміністративних правопорушень України у повному обсязі (далі - КУпАП).

Позивач вважає, що розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

20 лютого 2017 року Бучацький районний суд Тернопільської області вирішив:

- адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити;

- постанову серії АР №780941, винесену 24 грудня 2016 року інспектором роти №2 УПП в м.Івано-Франківськ лейтенантом поліції Іроденком Ю.С., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при розгляді справи не здійснено своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що справу не вирішено в точній відповідності з законом, як це передбачено ст.245 КУпАП.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує ці документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин суд першої інстанції дійшов до переконання, що у справі немає достатніх доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а відповідач при розгляді справи не здійснив своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

13 червня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу представника інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Іроденка Юрія Сергійовича задовольнити;

- постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року у справі № 595/170/17 скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване наступним

Апеляційним суд, переглянувши наявний в матеріалах справи відеозапис правопорушення, встановив, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п.11.5 ПДР та на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на крайню ліву смугу для руху, при цьому права з них була вільна.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, з урахуванням доказів у справі та фактичних обставин справи, є доведеним.

Крім того, суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже посилання позивача в позовній заяві на протиправність складання оскаржуваної постанови на місці скоєння правопорушення та без попереднього складання протоколу спростовується наведеними нормами КУпАП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та залишити в силі постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи та долученим до матеріалів справи доказам, що призвело до безпідставних висновків про визнання правомірною оспорюваної постанови.

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно витлумачено п. 11.5 Правил дорожнього руху України, зокрема, не прийнято до уваги той факт, що права смуга була зайнята машиною патрульної поліції і саме для її об`їзду позивач здійснив маневр і перестроївся в лівий ряд.

Крім того, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено передбачені ч. 2 ст. 195 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) межі перегляду судом апеляційної інстанції, оскільки, на думку скаржника, апеляційним судом неправомірно було прийнято як доказ вини позивача відеоматеріали відповідача, які не були подані до суду першої інстанції.

Позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції ст. 159 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій), оскільки вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції незаконним і необґрунтованим.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 24 грудня 2016 року, о 05 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом Ауді А8, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Івано-Франківську по вул. Івасюка рухався по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку в крайній лівій смузі, коли права смуга була вільна.

Вказаний факт був встановлений відповідачем, який постановою про накладення адміністративного стягнення від 24 грудня 2016 року притягнув позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Позивач з постановою у справі про адміністративне правопорушення щодо нього не погодився та вказав, що адміністративне правопорушення він не скоював, оскільки здійснював маневр на дорозі, а саме здійснював обгін транспортного засобу патрульної машини, а тому перестроївся в крайній лівий ряд.

Вважаючи вказану постанову незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Частина 2 статті 122 КУпАП. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Стаття 222 КУпАП. Органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 цього Кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Стаття 245 КУпАП. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частини 2, 3 статті 258 КУпАП. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).

Розділом ІІІ Інструкції передбачено те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - ПДР, Правила).

Пунктом 11.5 ПДР передбачено те, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року, далі - КАСУ).

Частина 1 статті 341 КАСУ. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, з посиланням на ст. 222, 258 КУпАП, спростовано посилання позивача, викладені в позовній заяві, на незаконність розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу позивача та без складання відповідного протоколу.

Крім того, як вже зазначалось, згідно п. 11.5 ПДР передбачено те, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п.11.5 Правил дорожнього руху України та на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на крайню ліву смугу для руху, при цьому права з них була вільна.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Вина ОСОБА_1 в порушенні ПДР доведена належними та допустимими доказами, зокрема наявними в матеріалах справи відеозаписами обставин події, які підтверджують, що позивач після обгону патрульної машини продовжував рух у крайній лівій полосі.

За положенням частини 2 статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, а тому посилання позивача на незаконний розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу Суд не приймає до уваги.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача в касаційній скарзі, що зайняття лівої смуги було здійснено задля обгону машини патрульної поліції, оскільки, зазначене ніяким чином не спростовує вчинення позивачем адміністративного правопорушення з огляду на наступне.

ОСОБА_1 після обгону машини патрульної поліції продовжив рух у лівій смузі при вільній правій всупереч приписів п. 11.5 ПДР.

За таких обставин Верховний Суд погоджується висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Виходячи з приписів статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, інакше, аніж на підставі встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, що дозволяли б суду вийти за межі доводів касаційної скарги та слугували обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, Судом не встановлено.

Суд критично ставиться до доводів скаржника щодо ненадання відповідачем відеоматеріалу в суді першої інстанції, наданого відповідачем на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення в суді апеляційної інстанції, оскільки такі доводи не є підставою для скасування правильного рішення суду попередньої інстанції.

Також, за приписами частини першої-другої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин цієї справи, порушення судом норм процесуального права - статті 195 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), на які звертає увагу позивач у своїй касаційній скарзі не призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного судового рішення, а тому Суд вважає, що необхідності скасування рішення суду апеляційної інстанції з цих підстав немає.

Враховуючи вищезазначене, Суд вважає, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова