Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №816/1283/16

адміністративне провадження №К/9901/22768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (суддя - Ясиновський І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Рєзнікової С.С., суддів - Старостіна В.В., Бегунца А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Апеляційної атестаційної комісії Східного регіону № 3 про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУ НП в Полтавській області), атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції України в Полтавській області (далі - атестаційна комісія), Апеляційної атестаційної комісії Східного регіону № 3 (далі - апеляційна атестаційна комісія), в якому просив: визнати протиправними дії ГУ НП в Полтавській області щодо проведення стосовно нього атестації; визнати незаконним та скасувати рішення атестаційної комісії від 22 червня 2016 року про визнання ОСОБА_1 таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; визнати незаконним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії від 12 липня 2016 року про визнання ОСОБА_1 таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Полтавській області від 30 вересня 2016 року №317 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність; поновити його на посаді і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними дії ГУ НП в Полтавській області в частині включення ОСОБА_1 до списку осіб, які підлягають атестації; визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії, оформлене протоколом від 22 червня 2016 року, згідно з яким позивач займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; визнано протиправним та скасовано рішення апеляційної атестаційної комісії, оформлене протоколом від 12 липня 2016 року, згідно з яким позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Полтавській області від 30 вересня 2016 року №317 о/с про звільнення позивача зі служби за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність); поновлено позивача на посаді начальника слідчого відділення Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області та стягнуто на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, ГУ НП в Полтавській області просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений законом, а тому висновки судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення атестування є безпідставними. Зауважує, що суди не звернули увагу на те, що наказ ГУ НП в Полтавській області від 11 лютого 2016 року № 69 «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ НП в Полтавській області» не оскаржувався та є чинним. Крім того, скаржник наголошує на тому, що позивач з власної ініціативи прийняв рішення про проходження атестування та зареєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі. Також, на обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді апеляційна атестаційна комісія керувалася низьким рівнем знань позивача, його неготовністю покращувати показники роботи. Зауважує, що рішення атестаційної комісії про службову відповідність чи невідповідність поліцейського є дискреційним правом атестаційної комісії, і адміністративний суд не має права підміняти такий колегіальний орган.

Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ НП Національної поліції в Полтавській області від 7 листопада 2015 року № 1, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 призначено в порядку переатестування на посаду начальника слідчого відділення Кременчуцького відділення поліції Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, присвоївши йому спеціальне звання «підполковник поліції».

Наказом ГУ НП в Полтавській області від 11 лютого 2016 року № 69 «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ НП в Полтавській області» вирішено провести атестування поліцейських ГУ НП в Полтавській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУ НП.

Наказом ГУ НП в Полтавській області від 16 червня 2016 року № 416 затверджено персональний склад атестаційних комісій ГУ НП в Полтавській області, а наказом Національної поліції України від 1 червня 2016 року № 458 - затверджено персональний склад апеляційної атестаційної комісії східного регіону №3 для розгляду скарг поліцейських ГУ НП в Полтавській області на висновки атестаційних комісій.

Судом встановлено, що під час проходження тестування позивач отримав 30 балів на тестування загальних навичок та 32 бали - з професійного тестування.

22 червня 2016 року за наслідками співбесіди з позивачем та з урахуванням результатів його тестування, атестаційною комісією № 2 ГУ НП в Полтавській області прийнято рішення (висновок) про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до апеляційної атестаційної комісії.

За результатами оскарження, 12 липня 2016 року апеляційною атестаційною комісією скасовано висновок атестаційної комісії № 2 ГУ НП в Полтавській області, прийнято новий висновок про невідповідність позивача займаній посаді та рекомендовано звільнити позивача зі служби в поліції через службову невідповідність.

На підставі висновку апеляційної атестаційної комісії від 12 липня 2016 року, наказом ГУ НП в Полтавській області від 30 вересня 2016 року № 317 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визнав, що проведення атестування щодо позивача було здійснене без наявності на те правових підстав, а прийнятий за наслідками атестації наказ про звільнення позивача не відповідає закону.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, а також обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ. При цьому, наказ про призначення позивача на посаду органи поліції не містив жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду. Тобто, питання відповідності позивача вимогам до поліцейських було вирішене на момент видання наказу про його прийняття на службу.

Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів того, що на час проведення атестації стосовно позивача вирішувалося питання щодо його призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду чи були наявні підстави для звільнення позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є встановлення його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ. Саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (стаття 58 Закону № 580-VІІІ).

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на службу в поліції безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Посилання скаржника на правомірність проведення атестації позивача з огляду на те, що він самостійно прийняв рішення про проходження атестування, за наслідками якого отримав незадовільні результати, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судами, власне атестація позивача проводилася без наявності на те передбачених законом підстав. Крім того, статтею 57 Закону №580-VІІІ не передбачено такої підстави для проведення атестування як проходження в добровільному порядку.

Досліджуючи наявний у матеріалах справи атестаційний лист позивача, суди встановили, що останній охарактеризований безпосереднім керівником виключно позитивно, зокрема, зазначено, що позивач зарекомендував себе як професійно підготовлений та досвідчений керівник. Висновок прямого керівника, зазначений у атестаційному листі на позивача, - «займаній посаді відповідає».

Доводи касаційної скарги щодо неприпустимості втручання суду у дискреційні повноваження атестаційної комісії колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тому суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення атестаційної комісії.

Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду жодним чином не спростовують.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість спірних рішень атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії, протиправність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, необхідність поновлення позивача на відповідній посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив :

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

В.М. Шарапа