Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №810/3465/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа №810/3465/18

адміністративне провадження №К/9901/69687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, яка надійшла до Суду 28.12.2018, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 810/3465/18 за позовом ОСОБА_3 до Ворзельської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. 09.07.2018 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області №97 від 17.05.2016 «Про демонтаж незаконного збудованого нежилого приміщення (магазину) по АДРЕСА_1»; визнати протиправним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради Київської області №349-26-VII від 22.06.2017 «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, демонтаж незаконно збудованої будівлі магазину та паркану гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1».

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 було відкрито провадження у цій адміністративній справі.

3. В подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду, на підставі ст. ст.123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач 29.08.2018 подав апеляційну скаргу.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 - без змін.

6. Позивач подав касаційну скаргу, яка надійшла до Суду 28.12.2018, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

7. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2019 було задоволено клопотання позивача, поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Позивачем оскаржуються рішення Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області №97 від 17.05.2016 «Про демонтаж незаконного збудованого нежилого приміщення (магазину) по АДРЕСА_1» та №349-26-VII від 22.06.2017 «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, демонтаж незаконно збудованої будівлі магазину та паркану гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1».

9. Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке було обґрунтоване тим, що позивач дізнався про порушення своїх прав з моменту отримання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2017 про відкриття провадження по справі №367/6275/17 разом з копією позову із додатками серед яких були оскаржувані рішення, тобто 09.01.2018.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначав, що про існування оскаржуваних рішень, йому стало відомо лише 09.01.2018.

11. Крім того, в апеляційній скарзі позивач додатково звертав увагу, що відповідачем було подано відзив на позов та додані до нього докази пізніше строку, встановленого в ухвалі про відкриття провадження суду першої інстанції, а тому не повинні були братися до уваги судом відповідно до ч.8 ст.79 КАС України.

12. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанції відповідач наполягав на тому, що позивачем було порушено строки звернення до суду з цим позовом, адже позивачу було відомо про рішення №97 від 17.05.2016 «Про демонтаж незаконного збудованого нежилого приміщення (магазину) по АДРЕСА_1», яке отримано позивачем 19.05.2016 особисто; рішення №349-26-VII від 22.06.2017 «Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, демонтаж незаконно збудованої будівлі магазину та паркану гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1», було надіслано позивачу поштою.

13. Відповідач зазначав, що позивач був присутній на засіданні 26 сесії Ворзельської селищної ради 22.06.2017 та приймав участь в обговоренні оскаржуваного рішення №349-26-VII від 22.06.2017.

14. Відповідач 06.07.2017 на адресу позивача направляв припис та копію рішення №349-26-VII від 22.06.2017.

15. З урахуванням наведеного, відповідач вважав, що позивачу було відомо про прийняті рішення набагато раніше, ніж він зазначив у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а сам строк пропущено з причин, що не є поважними.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, мотивував своє рішення тим, що позивач звернувся до суду поза межами строку та не навів поважних підстав для поновлення строку звернення до суду.

17. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, погодився з висновками суду першої інстанції. Вважав, що позивачу повинно було бути відомо про наявність оскаржуваних рішень ще у травні 2016 та червні 2017 відповідно.

18. Зокрема, судами було встановлено, що 17.05.2016 ОСОБА_3 був присутній та надавав пояснення під час засідання виконавчого комітету, на якому розглядалось питання про демонтаж незаконно збудованого ним магазину. Зазначене підтверджувалось витягом з протоколу №7 від 17.05.2016. За наслідками обговорення цього питання на засіданні виконавчого комітету було прийнято рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області №97 від 17.05.2016 «Про демонтаж незаконного збудованого нежилого приміщення (магазину) по АДРЕСА_1», яке позивач отримав 19.05.2016 особисто, що підтверджується його особистим підписом у журналі реєстрації видачі рішень виконавчого комітету Ворзельської селищної ради.

19. Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій позивач був присутній та надавав пояснення на засіданні 26 сесії Ворзельської селищної ради 22.06.2017, на якій розглядалось питання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки позивачем та демонтаж незаконно збудованого ним магазину. Зазначене підтверджується витягом з протоколу від 22.06.2017. За наслідками обговорення на сесії було прийнято рішення №349-26-VII від 22.06.2017 "Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, демонтаж незаконно збудованої будівлі магазину та паркану гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1", яке позивачу направлено поштою 06.07.2017, що підтверджується відміткою про направлення у журналі реєстрації видачі рішень виконавчого комітету Ворзельської селищної ради.

20. Отже, судами було встановлено, що позивачем пропущено встановлений шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

22. Вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки, адже судом першої інстанції не повинні прийматися докази, подані відповідачем після спливу строку, встановленого судом на їх подання, на підставі ч.8 ст.79 КАС України.

23. Зокрема, в ухвалі про відкриття провадження суду першої інстанції було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подачі відзиву на позовну заяву з документом, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

24. Крім того, ухвалою витребувано належним чином завірені копії оскаржуваних рішень, а також копії протоколів засідань, на яких приймались оскаржувані рішення.

25. Відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження 20.07.2018, тому останнім днем строку на подання відзиву на позовну заяву та доказів було 06.08.2018 (з урахуванням неробочих днів).

26. В той же час, відзив на позовну заяву було направлено позивачу та суду 08.08.2018, тобто з пропуском встановленого законом та судом строку та без зазначення поважності причин їх неподання у встановлений строк.

27. З огляду на це, позивач вважав, що такі докази та відзив не повинні були прийматися судом або братися до уваги при прийнятті рішення.

28. Також позивач зосереджував увагу, що відповідні докази подавалися відповідачем під час судового засідання, а тому відповідно до вимог ч.9 ст.79 КАС України суд не повинен був брати їх до уваги, адже були відсутні підтвердження надсилання таких доказів (їх копій) іншим учасникам справи.

29. У встановлений Судом строк відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

31. Правовим питанням у справі, яке є предметом касаційного розгляду, є застосування положень КАС України щодо строку звернення до суду та порядку подання доказів.

32. Судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись шестимісячний строк звернення до суду.

33. Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду 09.07.2018, оскаржувані рішення ухвалені в 2016 та 2017 роках відповідно. Отже, позивач пропустив встановлений процесуальним законом строк на звернення до суду для оскарження рішень відповідача.

34. Відповідно до вимог ч.1 ст.121 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом лише у випадку визнання причин його пропуску поважними. Тягар доведення та обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку покладається на сторону, яка допустила такий пропуск.

35. Позивач обґрунтовував поважність причин пропуску строку звернення до суду отриманням відомостей про оскаржувані рішення відповідача лише 09.01.2018, тобто в день отримання їх копій разом з ухвалою суду.

36. Проте, судами вірно було встановлено, що позивачу повинно було бути відомо про ухвалення оскаржуваних рішень відповідача ще у травні 2016 та червні 2017 відповідно, адже позивач їх отримував та був присутній на сесіях під час їх ухвалення.

37. Щодо доводів касаційної скарги, викладених у пунктах 22 - 28, Суд зазначає, що відповідно до тексту ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в адміністративній справі від 13.07.2018 у відповідача було витребувано належним чином завірені копії рішень №97 від 17.05.2016 та №349-26-VII від 22.06.2017, а також належним чином завірені копії протоколів засідань, на яких приймалися оскаржувані рішення.

38. Дотримання позивачем строку звернення до суду є істотною обставиною, що входить у предмет доказування у кожній адміністративній справі. Поновлення строку звернення до суду є виключним заходом забезпечення судового захисту особи і може бути застосоване лише у випадку доведення поважності причин, які зумовили неможливість звернення в межах такого строку. Застосування наслідків пропуску строку в адміністративному судочинстві (на відміну від позовної давності у цивільних правовідносинах) є імперативним, не залежить від бажання сторін і є заходом забезпечення правової визначеності у публічних правовідносинах.

39. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріплений у ч.4 ст.9 КАС України, зобов'язує суди вживати заходи для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

40. Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (ч. 3 ст. 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (ст. 80 КАС України). Вони відрізняються наслідками.

41. Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. У ч.5 ст.77 КАС України встановлено, що у випадку не надання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

42. В той же час, у ст.80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи, шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов'язковим. Невиконання ухвали передбачає застосування заходів процесуального примусу.

43. Обов'язок суду перевірити дотримання строку звернення до суду закріплено в ст.123 та ст.172 КАС України. На виконання цього обов'язку суд має право збирати докази з власної ініціативи.

44. У резолютивній частині ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 передбачено: «Витребувати від відповідача: належним чином завірені копії рішень №97 від 17.05.2016 та №349-26-VII від 22.06.2017, а також належним чином завірені копії протоколів засідань, на яких приймалися оскаржувані рішення». Ця вимога є обов'язковою для відповідача.

45. Відповідно до ч.5 ст.121 КАС України пропуск строку, встановленого судом учаснику справи, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Отже, прострочення строку надання відповідачем доказів, які витребував суд, не може бути підставою для їх неприйняття.

46. З наведеного слідує, що наслідки, передбачені частиною 8 статті 79 КАС України, не можуть застосовуватись у разі реалізації судом повноважень щодо збирання доказів з власної ініціативи, зокрема, на виконання ухвали про витребування доказів.

47. Відповідні наслідки, передбачені в ч.8 ст.79 КАС України, застосовуються у разі надання учасником справи доказів з його власної ініціативи та надання доказів за пропозицією суду поза межами строку, встановленого законом або судом.

48. Враховуючи, що докази пропуску позивачем строку звернення до суду надавалися на виконання ухвали суду першої інстанції щодо витребування доказів, суди попередніх інстанцій не мали підстав не брати їх до розгляду з підстав пропуску строку на їх подання.

49. Також, з урахуванням наявних у справі доказів, судами попередніх інстанцій було вірно зроблено висновок про те, що позивачу повинно було бути відомо про наявність оскаржуваних рішень відповідача в 2016 та 2017 відповідно, а причин, які б могли вважатися поважними для пропуску процесуального строку понад на рік наведено позивачем не було.

50. Відповідно до ч.1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухвалені судових рішень, суд доходить до висновку в необхідності залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 810/3465/18 за позовом ОСОБА_3 до Ворзельської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 810/3465/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб