Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

Київ

справа №816/4185/15

адміністративне провадження №К/9901/41257/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській областіна постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (суддя С.О. Удовіченко) та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (колегія у складі суддів: О.П. Лях, М.М. Яковенко, М.І. Старосуд)у справі№816/4185/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія»доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській областіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (надалі - Товариство) звернулося із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №0000482310, №0000492310.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сума від'ємного значення податку на прибуток виникла не на підставі дебіторської заборгованості, а внаслідок здійснення господарських операцій, витрати за наслідками яких були включені до витрат в податковому обліку з податку на прибуток. Зазначена сума від'ємного значення з податку на прибуток підтверджується первинними документами, які надавалися перевіряючим під час проведення перевірки, проте не були враховані останніми при складанні акту перевірки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року залишена без змін, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №0000482310. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що надані суду первинні документи, які підтверджують господарські операції у 4 кварталі 2011 року та у 2015 році між позивачем та його контрагентами, складені з дотриманням нормативних вимог і містять усі необхідні реквізити, тому висновки податкового органу щодо завищення витрат, задекларованих у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток є необґрунтованими. Також висновки відповідача щодо завищення витрат, задекларованих у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» декларацій з податку на прибуток спростовуються даними бухгалтерського обліку Товариства та висновком експерта №90/01/2017 за результатами проведення судової економічної експертизи у справі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказується на те, що в ході проведення перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли обґрунтованого висновку про завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2011 рік в сумі 1 747 011 грн. та за 2015 рік - 403 708грн., оскільки в наданих під час перевірки первинних документах відсутні обов'язкові реквізити для таких документів, а саме: відсутній підпис відповідальної особи та/або відсутня печатка підприємства. Також судами не враховано, що позивачем занижено задекларований показник у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» декларацій з податку на прибуток за 2012 рік - 112 308 грн., за 2013 рік - 642 262 грн., за 2014 рік - 482 765 грн., так як платник податків не звертався до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості зі своїх контрагентів.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що посадовими особами ДПІ на звернення платника податків про проведення перевірки підприємства у зв'язку з його закриттям проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 10 червня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №673/16-01-22-04-12/32174761 від 26 червня 2015 року, яким встановлено порушення:

- підпункту 14.1.11 пункту 14.11 статті 14, підпунктів 138.10.4, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування в загальній сумі 4 252 418,00 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 1 747 011,00 грн., за 2012 рік - 976 672,00 грн., за 2013 рік - 642 262,00 грн., за 2014 рік - 482 765,00 грн., за 2015 рік - 403 708,00 грн.;

- пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 42 891,00 грн., в тому числі за січень 2015 року в сумі 42891,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки Товариством подані до ДПІ письмові заперечення.

За результатами розгляду вказаних заперечень листом від 08 серпня 2015 року№4320/10/16-01-22-04 контролюючий орган, враховуючи додатково надані позивачем документи, підтвердив наступні висновки акта перевірки про порушення Товариством вимог:

- пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 42891,00 грн., в тому числі за січень 2015 року в сумі 42891,00 грн.;

- підпункту 14.1.11 пункту 14.11 статті 14, підпунктів 138.10.4, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування в загальній сумі 3 388 054,00 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 1 747 011,00 грн., за 2012 рік - 112 308,00 грн., за 2013 рік - 642 262,00 грн., за 2014 рік - 482 765,00 грн., за 2015 рік - 403 708,00 грн.

На підставі висновків матеріалів перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року:

- №0000482310, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 388 054,00 грн.

- №0000492310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 53613,75 грн., в тому числі 42891,00 грн. - за основним платежем та 10722,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №0000492310 не є предметом касаційного перегляду. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000482310 Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до пп.159.1.1 п.159.1 ст.159 ПК України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

В свою чергу, положеннями п.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем у рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток показників витрат за 2011 рік в сумі 1 747 011 грн., за 2015 рік - 403 708 за рахунок включення до їх складу сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Радуга», ТОВ «ЛВ Блок», ФОП Другова, Приватна фірма «Квант», ПТПП «Елегія гранд», ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Бучанський завод склотари», МПП «Дорофей» та інших, по яким в первинних документах (видаткові накладні, акти виконаних робіт) відсутні обов'язкові реквізити для таких документів, а саме: відсутній підпис відповідальної особи та/або відсутня печатка підприємства.

Суди, спростовуючи доводи відповідача в цій частини, виходили з того, що надані до матеріалів справи первинні документи, які підтверджують господарські операції у 4 кварталі 2011 року та 2015 році між позивачем та постачальниками товарів та послуг (КП "Полтававодоканал", ПАТ "Полтаваобленерго", ТОВ "Моддис", ПП "Добро-Авто", ПП "Полагропром", ТОВ "ТД Фрегат", ПП "Візаві-М", ТОВ "Мерфянська скляна компанія", ТОВ "УДК-Інвест", ТОВ "УДК", ПП ОСОБА_4, ТОВ "Украгро-Тек", ТОВ "Радуга", ПП ОСОБА_11, складені з дотриманням нормативних вимог та містять усі необхідні реквізити.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на необґрунтованість висновків ДПІ про заниження задекларованих показників за 2012 рік - 112308 грн., за 2013 рік - 642262 грн., за 2014 рік - 482765 грн., виходили із того, що за висновками експерта №90/01/2017 від 26 січня 2017 року за результатами проведеної судової економічної експертизи у справі, встановлено, що згідно додатків ІВ до рядка 06.4 декларацій з податку на прибуток у вказаний період позивачем не було включено до складу витрат сум безнадійної дебіторської заборгованості по ТОВ «ТК «Альянс», ТОВ «Добро Полтава», ФОП ОСОБА_12, ТОВ «ЛВ Блок», ТОВ «Перша продовольча сімейна мережа», ФОП ОСОБА_6, ДП «Суми спирт», ПФ «Матиас», ФОП ОСОБА_7

Разом з тим, як з'ясовано судами, контролюючим органом в акті перевірки встановлено, що позивачем занижено задекларований показник у рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» декларацій з податку на прибуток, у зв'язку із включенням до складу витрат сум безнадійної дебіторської заборгованості по ТОВ «ТК «Альянс», ТОВ «Добро Полтава», ФОП ОСОБА_12, ТОВ «ЛВ Блок», ТОВ «Перша продовольча сімейна мережа», ФОП ОСОБА_6, ДП «Суми спирт», ПФ «Матиас», ФОП ОСОБА_7, оскільки платник податків не звертався до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.

Верховний Суд вважає, що суди безпідставно не надали оцінки розбіжностям між висновком експертизи та актом перевірки податкового органу щодо заповнення позивачем рядка 06.4 декларацій з податку на прибуток за 2012-2014 роки.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасувати в частині, в якій задоволено позовні вимоги, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

.…………………

…………………

………………….

В.П. Юрченко І.А. ВасильєваС.С. Пасічник Судді Верховного Суду