Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.01.2026 року у справі №380/17739/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Київ

справа № 380/17739/24

адміністративне провадження № К/990/30822/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 (суддя-доповідач Онишкевич Т.В., судді: Гудим Л.Я., Судова-Хомюк Н.М.),

УСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 17.08.2024 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови йому в здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 (далі - Постанова №704), та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 18.06.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови №704, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови №704, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови №704, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови №704, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 Постанови №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 позов задоволено.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 скасовано в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 та адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині залишено без розгляду. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 залишено без змін.

4. Залишаючи частину позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги за вказаний період регулюються новою редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України (у новій редакції), почався 01.07.2023.

4.1. Застосувавши новий підхід, запроваджений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 необхідно залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

5. Не погодившись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, покликаючись на порушення норм матеріально і процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 в частині залишення позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 без розгляду, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 залишити в силі.

6. На обґрунтування касаційної скарги позивач покликався на висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та від 23.01.2025 у справі №400/4829/24 щодо застосування статті 233 КЗпП України.

6.1. На думку позивача, строки звернення з позовною заявою про невиплату частини грошового забезпечення військовослужбовцю розпочинаються, або у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби, або ж у випадку, коли чітко стало відомо про те, що йому в неправильних розмірах виплачували частину його грошового забезпечення.

6.2. Позивач наголосив, що на момент подання позову до суду він продовжував проходити службу, а інформацію про обсяг і характер виплаченого позивачу грошового забезпечення за 2022- 2023 роки стала відома лише 20.07.2024, коли було одержано відповідь та довідки про розмір грошового забезпечення за 2022-2023 роки, а тому строк звернення з цією позовною заявою в частині позовних вимог з 19.07.2022 до 20.05.2023 не є пропущеним.

7. Ухвалою від 11.08.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України.

8. Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов.

9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

10. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

11. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

12. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

13. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

14. Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

15. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

16. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

16.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

16.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

17. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.

17.1. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).

17.2. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

18. З огляду на наведені висновки, правовідносини за період невиплати спірних сум грошового забезпечення, позовні вимоги за який залишені судами без розгляду, врегульовано приписами статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, яка була чинною в період спірних правовідносин.

19. Ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, правовідносини щодо невиплати спірних сум грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 регулюються приписами частини першої статті 233 КЗпП України, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

20. У контексті зазначеного Верховний Суд звертає увагу на те, що для обчислення строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX, обставина завершення карантину підлягає обов`язковому врахуванню, проте ключовим для визначення початку відліку строку, передбаченого частиною першою зазначеної статті, є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

21. Водночас суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку щодо пропуску строку звернення до суду не зазначив, яка частина статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та не з`ясував дати, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за відповідний період.

22. Верховний Суд зауважує, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у згаданій вище постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

23. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

24. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

25. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

26. Проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок.

27. Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

28. Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.

29. Зазначений підхід узгоджується і з міжнародними стандартами. Норми національного законодавства (стаття 110 КЗпП України) повністю відповідають положенням статті 14 Конвенції про захист заробітної плати 1949 року (№95), ратифікованої Україною 04.08.1961, яка передбачає необхідність ужиття ефективних заходів для забезпечення інформування працівників у належний і зрозумілий спосіб, зокрема,

(b) під час кожної виплати заробітної плати - про відомості щодо їхньої заробітної плати за відповідний період оплати праці, якщо такі відомості можуть змінюватися.

30. У розвиток положень Конвенції 95 Комітет експертів із застосування конвенцій та рекомендацій CEACR (МОП) сформував Рекомендацію щодо захисту заробітної плати 1949 року (№85), пункт 7 розділу IV якої конкретизує, що працівників слід інформувати під час кожної виплати заробітної плати про такі відомості, які стосуються відповідного періоду виплати та можуть зазнавати змін:

(a) валова сума нарахованої заробітної плати;

(b) усі відрахування, які були здійснені, із зазначенням підстав та їхнього розміру;

(c) чиста сума заробітної плати, що підлягає виплаті.

31. Отже, як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов`язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.

32. Як зазначалося, законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.

33. Таким чином, для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

34. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування положень статті 233 КЗпП України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 та, як наслідок, залишення в цій частині позовних вимог без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

35. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині та направлення справи в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

37. З огляду на вимоги касаційної скарги та повноваження суду касаційної інстанції касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

38. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

39. Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.

3. Справу №380/17739/24 направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська