Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 809/1587/15

адміністративне провадження № К/9901/12356/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016р. (судді - Онишкевич Т.В., Попко Я.С., Іщук Л.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації,

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила:

визнати протиправною та скасувати реєстрацію в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт Декларації про готовність до експлуатації об`єкта - реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 10.02.2015р. №ІФ 142150410226.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідачем протиправно зареєстровано за третьою особою декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , чим порушено її права, як власника суміжної з нею земельної ділянки. Вважає, що відповідач неналежно здійснив свої владно-управлінські функції у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та провів реєстрацію оскаржуваної декларації без проектної документації на проведення будівництва. Посилається на те, що декларація містить інформацію, що не відповідає дійсності в частині наявності містобудівних умов і обмежень земельної ділянки, які в свою чергу третій особі не видавалися, та в частині відомостей про право власності на земельну ділянку, яка третій особі не передавалася у жодний, передбачений законом спосіб та являється самовільно захопленою.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2015р. позов задоволено частково.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта - реконструкція індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 10.02.2015р. №ІФ 142150410226.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог із закриттям провадження у справі щодо цих позовних вимог.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що третя особа, яка є власником суміжної з нею земельної ділянки, без відповідних на те документів та її згоди, самовільно розпочала реконструкцію свого житлового будинку. При вчиненні таких дій частина будівлі побудована на території, яка належить їй на праві приватної власності. В свою чергу відповідач незаконно зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, частина якого побудована на належній їй земельній ділянці, а третя особа, в порушення її права власності на земельну ділянку, оформила технічний паспорт на садибний будинок, до якого включені площа всіх незаконних добудов, а також незаконно отримала свідоцтво на право власності на вищевказаний будинок і землю.

Крім того, посилається на те, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства за нормами КАС України. Вважає, що у даному випадку предмет позовних вимог та відповідно предмет доказування не стосуються оспорювання права власності на домоволодіння спірної земельної ділянки чи будівлі, натомість спір виник через дії ДАБІ щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта - будинку, межі якого частково заступають на її земельну ділянку і порушують її права, як власника.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору дарування від 31.07.2013р. позивачу безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0, 0573 га за адресою - АДРЕСА_2 . (а.с. 14)

Згідно Державного акту на право власності серії ЯП №912726 третя особа є власником земельної ділянки площею 0,0382 га по АДРЕСА_1 . (а.с. 66)

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 21.01.1999р. №11 введено до складу будинковолодіння третьої особи прибудовані до житлового будинку три веранди, два санвузли, коридор, переобладнані з сараю житлові приміщення та збудований господарський сарай з літньою кухнею та гаражем. (а.с. 67)

Актом державної приймальної Комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків, господарських будівель, реконструйованих квартир введено в експлуатацію будинок третьої особи за адресою АДРЕСА_1 - реконструкція і прибудова житлового будинку. (а.с. 72 - 73)

Судами встановлено, що позивач, не погоджуючись із діями третьої особи щодо початку проведення реконструкції належного третій особі будинку, звернулася із відповідною скаргою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області.

Листом від 30.10.2014р. №М-15/706 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області повідомила позивача про те, що працівниками Інспекції 28.10.2014р. проведено позапланову перевірку по АДРЕСА_1 та встановлено факт самовільної реконструкції господарських будівель. (а.с. 10 зворотній бік)

При цьому повідомлено про те, що на даний час проводяться заходи щодо притягнення третьої особи до адміністративної відповідальності за порушення містобудівного законодавства.

20.11.2014р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІФ 062143250083 третьою особою з реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . (а.с. 65)

На підставі зазначеного Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, Управлінням ДАБІ у Івано-Франківській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта - реконструкція індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 10.02.2015р. №ІФ 142150410226. (а.с. 49 - 52)

27.03.2015р. позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про вжиття заходів щодо притягнення третьої особи до адміністративної відповідальності за порушення у сфері містобудівельного законодавства. (а.с. 10)

При цьому позивач зазначила, що третя особа самовільно захопила 0,0010 га земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності, здійснює незаконне будівництво добудови до її житлового будинку. Зазначені дії призводять до порушення міцності її будинку, призводить до руйнування конструкції та погіршення цілісності будинку, порушує протипожежну безпеку, оскільки дана прибудова будинку знаходиться в аварійному стані та є дерев`яною конструкцією.

Листом Управління ДАБІ в Івано-Франківської області від 07.04.2015р. №М-15/1009/136 позивача повідомлено, що третя особа подала до Управління ДАБІ в Івано-Франківській області Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461, була перевірена на повноту даних та зареєстрована за №ІФ 142150410226 від 10.02.2015р. (а.с. 11)

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути скасована лише у разі виявлення Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

При цьому суд виходив з того, що третьою особою без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, у 1999 році розпочато самочинне будівництво, а рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.01.1999р. №11 не є дозволом на вчинення таких дій. Крім того, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області під час проведення позапланової перевірки встановлено факт самовільної реконструкції третьою особою житлової будівлі за вказаною адресою, а тому реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 10.02.2015р. №ІФ 142150410226 є протиправною та підлягає скасуванню.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем у межах даної справи оспорюється реєстрація Управлінням ДАБІ у Івано-Франківській області в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт Декларації про готовність об`єкта до експлуатації реконструкції індивідуального житлового будинку третьої особи по АДРЕСА_1 №ІФ 142160410226 від 10.02.2015р. Однак згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2015р. №34113573 за третьою особою зареєстровано на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.02.2015р.

Апеляційний суд виходив з того, що рішення ДАБІ про реєстрацію у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.02.2015р. №ІФ 142160410226 є ненормативним актом органу державної влади, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує жодних наслідків, оскільки захист порушеного права у разі набуття третьою особою права власності на домоволодіння має вирішуватися за нормами цивільного законодавства, так як таке право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розгляд даного адміністративного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності на домоволодіння третьої особи до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), а отже захист порушених прав у такому разі має вирішуватися за нормами цивільного законодавства і обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Суд дійшов висновку про те, що позивач не є учасником правовідносин щодо реєстрації ДАБІ декларації третьої особи про готовність об`єкта до експлуатації реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 10.02.2015р. №ІФ 142160410226, а позовні вимоги фактично обґрунтовує порушенням третьою особою її права, як власника сусідньої земельної ділянки, що додатково свідчить про наявність цивільного спору між нею та третьою особою щодо використання суміжних земельних ділянок.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду Івано-Франківським міським судом у справі № 344/9697/14-ц за позовом третьої особи до позивача про усунення перешкод в користуванні будинком та зустрічним позовом позивача до третьої особи про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки. Окрім того, позивач на даний час звернулась до суду в порядку цивільного судочинства із позовом до Івано-Франківської міської ради та третьої особи з вимогою визнати недійним свідоцтво про право власності на будинок та скасувати рішення про реєстрацію права власності на будинок, що не заперечується учасниками судового розгляду.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції станом на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. (частина друга статті 2 КАС України)

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України)

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Такі положення процесуального закону відповідають положенням статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

У постанові від 05.12.2018р. (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».

Приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Крім того, у постанові від 14.11.2019р. у справі №2а-11449/11 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах прийшла до висновку про те, що позовні вимоги щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою відповідних будівельних робіт.

Велика Палата у цій постанові дійшла також висновку, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для третьої особи, якій їх адресовано. Оскаржуючи законність прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію позивач фактично заперечує права третьої особи на користування земельною ділянкою та розпорядження майном (будівлею) на цій землі.

Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018р. у справі №815/1568/16 та від 22.11.2019р. у справі №808/331/16 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.

У справі, яка розглядається, позивач, оскаржуючи реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за третьою особою, обґрунтовувала позовні вимоги, зокрема, тим, що частина земельної ділянки, на якій збудовано частину будівлі належить їй на праві приватної власності, а тому відповідач не мав права на реєстрацію вказаної декларації без проектної документації на проведення такого будівництва, а саме - за відсутності містобудівних умов і обмежень спірної земельної ділянки.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки проведення незаконної реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та протиправні дії Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття права власності на частину земельної ділянки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, що в свою чергу виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, а тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук