Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2018 року

Київ

справа №826/11085/14

адміністративне провадження №К/9901/6870/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

заяву ОСОБА_2, яка є представником позивача, ОСОБА_3, про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 826/11085/14 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третьої особи - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів к м. Києві), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0001051701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014 та задоволено позовні вимоги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014 залишено в силі.

ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 у справі № 826/11085/14 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві позивач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 та залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.06.2016 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третьої особи -Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016.

У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 задоволено заяви суддів Бившевої Л.І. та Шипуліної Т.М. про самовідводи. Справу передано для визначення іншого складу суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 22.04.2014 по 28.04.2014 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

У висновках акта вказується про порушення позивачем пункту норм пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України у зв'язку з ненарахуванням фізичною особою на суму загального оподатковуваного в 2012 році доходу в розмірі 652 959,84 грн. податку на доходи фізичних осіб та несплатою такого податку до державного бюджету, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 110 788,57 грн.

Зазначені висновки були зроблені перевіряючим у зв'язку з невідображенням ОСОБА_3 в своїй річній податковій декларації за 2012 рік суми нарахованого (отриманого) доходу в розмірі 652 959,84 грн. у вигляді прощення (анулювання) боргу за договором про надання споживчого кредиту від 22.06.2007р. № 11173998000 із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», а також несплатою податку із цього доходу.

26 червня 2014 року на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001051701, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 138 485,71 грн. (в т.ч. 110 788,57 грн. за основним платежем і 27 697,14 грн. за штрафними санкціями).

Матеріалами справи підтверджується, що 22.06.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі Банк) та позивачем укладено договір за №11173998000 про надання споживчого кредиту, відповідно до п.п.1.1 якого Банк зобов'язується надати ОСОБА_3, а останній зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 199000,00 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених даним договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1004950,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення даного Договору.

Відповідно до довідки Банку від 16.10.2012 року № 31-5-4/144 зазначений договір від 22.06.2007 року №11173998000 про надання споживчого кредиту втратив чинність у зв'язку з виконанням Боржником усіх зобов'язань в повному обсязі, а саме повернено позику в сумі 199 000,00 доларів США.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист третьої особи, з якого вбачається, що станом на 17.10.2012 частина заборгованості за кредитним договором була погашена позивальником, а решту кредитної заборгованості в сумі 81 691,46 дол., що станом на цю дату складала 652 959,84 грн. за курсом НБУ, банк анулював згідно власного рішення. Про що позивача було повідомлено письмовим повідомленням від 17.10.2012 № 31-5-4/140, та відомості про нарахування позивачу вказаної суми анульованої кредитної заборгованості відповідно до вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України Банк відобразив у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, без нарахування та утримання податку.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходив з того, що норми абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якими до оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не давали чіткого визначення складу боргу. При цьому, обов'язковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору, у зв'язку з чим сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника.

У рішенні від 25.09.2014 у справі 815/1849/14 (К/800/40206/14), яке надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнив. При цьому, в межах вказаної справи судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору від 13.04.2007 року № 11141638000 про надання споживчого кредиту, погашено заборгованість у загальному розмірі 7348960 грн. 59 коп., що в еквіваленті становить більше 1000000 доларів США. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що повернення особою кредитору значно більшої суми коштів, ніж була нею отримана в якості кредиту, не може свідчити про отримання такою особою додаткового блага, а навпаки, свідчить про понесені нею збитки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі 803/1540/14 (К/800/40922/15) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу з підстав необґрунтованості касаційної скарги з врахуванням позиції, викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 у справі 815/1849/14 (К/800/40206/14).

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

За встановлених фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій неможливо достеменно встановити чи була погашена позивачем сума боргу за кредитним договором шляхом виконання боржником кредитних зобов'язань у повному обсязі, чи така сума боргу була частково анульована кредитором за його самостійним рішенням. У випадку анулювання боргу кредитором підлягають встановленню складові такої суми боргу: основна сума кредиту (тіло кредиту), проценти за користування ним тощо.

За підпунктами «а», «б» пункту 2 частини другої статті 243 КАС України (в редакції Кодексу до 15 грудня 2017 року) у разі задоволення заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення; скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Прийняти одне із рішень, передбачених наведеними процесуальними нормами, суд позбавлений можливості, позаяк суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд відповідно до визначених йому главою 3 розділу IV КАС України (в редакції Кодексу від 03 серпня 2017 року) повноважень не має права встановлювати зазначені обставини та досліджувати докази у справі.

Передумовою застосування правової норми до спірних правовідносин є повне встановлення всіх обставин справи, проте зазначені вище прогалини щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку щодо правильності застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко