Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.11.2018 року у справі №826/13104/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №826/13104/15

адміністративне провадження №К/9901/45242/18, №К/9901/45242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №817/2464/13-а

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києв Гульчука Євгена Олександровича, Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи Марії Сергіївни, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, особи що подавали апеляційні скарги: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та рішень державних реєстраторів і скасування записів, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Аблова Є. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Василенка Я. М., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гульчука Є. О. щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме на нежитлові приміщення №ХІ та №ІХ, загальною площею 189,4 м. кв., що розташовані на 22 поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, проведеної на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гульчука Є. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру нерухомого майна - 6087380000) від
06.02.2013 за індексним номером 252169;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гульчука Є. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру нерухомого майна - 6087380000) від 06.02.2013 за індексним №252169;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. щодо здійснення державної реєстрації прав на об'єкт житлової нерухомості (квартири) № АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_3, проведеної на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру нерухомого майна 240208580000) від 12.12.2013 за індексним №8979747;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєння реєстраційного номеру нерухомого майна - 240208580000) від 12.12.2013 за індексним №8979747;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. щодо здійснення державної реєстрації прав па об'єкт житлової нерухомості (квартири) АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_3, проведеної на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєння реєстраційного номеру нерухомого майна 240214480000) від 12.12.2013 за індексним №8980976;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру нерухомого майна - 240214480000) від 12.12.2013 за індексним №8980976;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. щодо закриття розділу № 6087380000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, проведення державної реєстрації про поділ нежитлових приміщень за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №6087380000, на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.

Києві Середи М. С. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від 12.12.2013 за індексним №8983936;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від 12.12.2013 за індексним №8983936.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувані рішення порушують його права та законні інтереси, як належного власника приміщень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гульчука Євгена Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєння реєстраційного номеру нерухомого майна - 6087380000) від 06.02.2013 за індексним №252169.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєння реєстраційного номеру нерухомого майна - 240208580000) від 12.12.2013 за індексним №8979747.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєння реєстраційного номеру нерухомого майна -240214480000) від 12.12.2013 за індексним №8980976.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від
12.12.2013 за індексним №8983936.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що 11.05.2010 ОСОБА_2, діючи в інтересах позивача, уклав із ТОВ БП "Солідарність" договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №2.

Відповідно п. 1.1 договору № 2 ТОВ БП "Солідарність" передало у власність (продало), а ОСОБА_2, діючи виключно в інтересах позивача, прийняв (купив) нежитлові приміщення №ХІ та №ІХ, загальною площею 189,4 м. кв., які розташовані на 22 поверсі житлового будинку АДРЕСА_1.

11.05.2010 між ОСОБА_2, який діяв в інтересах позивача, та ТОВ БП "Солідарність" складено акт приймання - передачі нежитлових приміщень до вказаного договору купівлі-продажу.

В подальшому, ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків перед позивачем щодо передачі нежитлових приміщень ухилився, уклавши правочин щодо відчуження вказаних вище нежитлових приміщень на користь ОСОБА_3.

Так, 08.06.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міхірьовою О. А. за реєстровим № 1542.

Відповідно до п. 1 вказаного договору купівлі-продажу № 1542 ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_3 отримав у власність нежитлові приміщення.

30.12.2011 слідчим слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві Войтко Ю. В. порушено кримінальну справу № 05-25600 за фактом заволодіння невстановленими особами грошовими коштами позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Кримінальна справа № 05-25600 12.10.2012 надійшла для подальшого розслідування до слідчого управління МВС України в м. Києві, де прийнята до провадження слідчим Подушним В. Ю.

Разом з тим, 17.10.2012 в рамках проведення досудового слідства у вказаній кримінальній справі, старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Полуніним В. Ю. у відповідності до ст.ст. 125, 126, 130 КПК України винесена постанова про визнання речовими доказами та приєднання речових доказів, якою спірні нежитлові приміщення визнані речовими доказами та на них накладено арешт. Цією ж постановою слідчого від 17.10.2012 заборонено відчуження вище вказаних нежитлових приміщень без дозволу органу досудового слідства до прийняття остаточного рішення у справі.

Вказана постанова для виконання була направлена листами від 17.10.2012 № 12/2-14922 та № 12/2-14908 до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" та ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

30.10.2012 державним реєстратором ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м.

Києві Полуніним В. Ю. від 17.10.2012, внесено запис за №13181030, яким проведено державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а саме накладено арешт на спірні нежитлові приміщення та заборонено їх відчуження.

Проте, 24.01.2013 представником ОСОБА_3 - Левенко Т. М. подано до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме нежитлових приміщень на користь ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

За результатами розгляду вище зазначеної заяви, 06.02.2013 рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гульчуком Є. О. за індексним номером 252169 здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відкрито розділ щодо об'єкта нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень та присвоєно реєстраційний номер нерухомого майна - 6087380000.

Крім того, 26.11.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середою М. С. здійснено державну реєстрацію щодо поділу об'єкта нерухомого майна № 6087380000, проведення державної реєстрації права власності щодо новостворених об'єктів нерухомого майна (квартир) в результаті поділу цих нежитлових приміщень з відкриттям відповідних розділів, та закриття розділу об'єкта нерухомого майна № 6087380000.

12.12.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середою М. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - житлової нерухомості (квартири) АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3, відкрито новий розділ з цього приводу та присвоєно новий реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 240208580000 внаслідок поділу нежитлових приміщень.

Також, 12.12.2013 рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №8980976 проведено державну реєстрацію об'єкта житлової нерухомості (квартири) АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3, відкрито новий розділ з цього приводу та присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 240214480000 внаслідок поділу нежитлових приміщень.

Разом з тим, 12.12.2013 рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи М. С. за індексним № 8983936 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи проведено державну реєстрацію про поділ нежитлових приміщень за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 6087380000, припинення права власності на ці приміщення із закриттям відповідного розділу.

Вважаючи, що спірні дії та рішення реєстратора порушують права та законні інтереси позивача, останній звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відповідачами протиправно не встановлено підстави, а саме: обтяження у вигляді арешту на майно, зареєстрованого на підставі постанови про накладення арешту на майно від
30.10.2012 № 12/2-15478 слідчого управління Головного управління у м. Києві МВС України, а тому державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_3 та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчинено з порушенням порядку державної реєстрації, передбаченого статтями 15 та 24 Закону № 1952.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оскаржили їх у касаційному порядку. Просять скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечення на касаційні скарги не надходили.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційних скарг, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарг з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачем оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права на приміщення за третьою особою є захистом прав позивача від їх порушення іншою особою.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача і скаржника щодо права на спірні приміщення, які підлягають державній реєстрації.

Отже, спір про скасування рішень про державну реєстрацію прав має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Даний спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо об'єктів нерухомості з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на них. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня та 28 листопада 2018 року ( № 823/2042/16,823/1508/16 відповідно) від 19 червня 2019 року у справі № 823/216/17, за яким спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статті 354 КАС . Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

статтею 19 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті стаття 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року - скасувати.

Провадження у адміністративній справі №826/13104/15 - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду