Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 818/3849/15

провадження № К/9901/20494/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 818/3849/15

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії;

за заявою представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - Єременка Романа Олександровича про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі колегії суддів: Калашнікової О. В., Горбатюка С. А., Мороз Л. Л.) від 07 березня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. (далі - Уповноважена особа), в якому просила зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду) додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 13 лютого 2015 року № 003-18509-130215 та включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що Уповноваженою особою безпідставно відмовлено у включенні ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, оскільки у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу позивача, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк».

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року касаційну скаргу Уповноваженої особи залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - без змін.

5. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 13 квітня 2017 року представник Уповноваженої особи звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заявник просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року відкрито провадження за вказаною заявою.

7. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 12 лютого 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

9. Станом на 28 листопада 2018 року заперечення на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року, до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 13 лютого 2015 року № 003-18509-130215, за умовами якого сума вкладу складає 10000 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 12 серпня 2015 року включно під 5,5 процентів річних. На підставі цього договору відкрито поточний рахунок НОМЕР_1.

11. Також позивач та Банк підписали додаткову угоду № 1 від 13 лютого 2015 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 003-18509-130215.

12. Згідно з платіжним дорученням № 45831173 від 13 лютого 2015 року грошові кошти в сумі 10000 доларів США були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача НОМЕР_1 з рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_2.

13. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

14. 02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з 03 березня 2015 року розпочинається процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року та призначено Уповноважену особу.

15. 02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Того ж дня виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено Уповноважену особу Кадирова В. В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

16. Банком-агентом Фонду, що здійснює виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк» у Сумській області визначено AT «Укргазбанк».

17. Листом представника ПAT «Дельта Банк» від 23 вересня 2015 року 8821/857 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) від 13 лютого 2015 року № 003-18509-130215, укладеного між нею та ПAT «Дельта Банк».

18. У зв'язку з визнанням вказаного договору нікчемним, відповідач не подав до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду та не включив ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

19. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ

20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що судами не виявлено, а відповідачем не доведено, що вказаний договір має ознаки нікчемного правочину неплатоспроможного банку, що перелічені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

21. Залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, Вищий адміністративний суд України погодився з такими висновками судів.

22. Зокрема, Вищий адміністративний суд України, з посиланням на ст. 26, 38 Закону № 4452-VI, зазначив, що доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу, як такого, що мав на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є необґрунтованими, оскільки на час укладання договору між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 його сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення тимчасової адміністрації.

23. Крім цього, визнано безпідставними посилання відповідача на порушення публічного порядку фактом перерахування коштів з поточного рахунку громадянина ОСОБА_2 на вкладний (депозитний) рахунок позивача, оскільки відповідачем не наведено жодних доказів того, що розпорядження ОСОБА_2 власними коштами, розміщеними в банківській установі у такий спосіб спрямоване на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ

24. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року представник Уповноваженої особи посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 37, 38 Закону № 4452-VI, ст. 203- 205, 215 Цивільного кодексу України у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій Уповноваженої особи щодо не включення позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у зв'язку з визнанням договорів банківського вкладу нікчемними.

25. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2016 року (№ К/800/288/16), від 14 квітня 2016 року (№ К/800/693/16), від 02 червня 2016 року (№ К/800/51714/15), від 02 червня 2016 року (№ К/800/45816/15), від 28 січня 2016 року (№ К/800/40534/16), у яких суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

26. В обґрунтування протиправності ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року представник відповідача вказує, що в матеріалах справи містяться документи, що свідчать про те, що кошти, розміщені на підставі спірного договору, надійшли на рахунок позивача безготівковим внутрішньобанківським переводом, шляхом так званого «подрібнення» великого депозиту іншого клієнта банку. Наведене свідчить про те, що ці операції не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів, і спричинили збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом.

27. Також представник Уповноваженої особи в заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року посилається на порушення касаційним судом норм процесуального права, зокрема неврахування того, за умови запровадження в банку процедури ліквідації, спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 37, 38 Закону № 4452-VI, при вирішенні спорів, пов'язаних із оскарженням дій Уповноваженої особи щодо не включення вкладників банку до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у зв'язку з визнанням договорів банківського вкладу цих осіб нікчемними.

29. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

30. У рішеннях Вищого адміністративного суду України, наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку що не включення Уповноваженою особою позивачів до переліку вкладників відповідних банків вчинено в межах повноважень з метою запобігання незаконного отримання відшкодування за рахунок Фонду. Правомірність таких дій Уповноваженої особи, у наданих для порівняння рішеннях, обґрунтована Вищим адміністративним судом України визнанням нікчемними догорів банківського вкладу позивачів.

31. Водночас, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача підстав для не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. При цьому, твердження відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу позивача, судом визнано необґрунтованим.

32. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Суд виходить з наступного.

33. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

34. Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

35. Аналіз зазначених норм чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов'язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

36. Пунктами 3- 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4- 6 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

37. У п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

38. Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

39. Зміст наведених правових норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

40. Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

41. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач укладав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту), а отже в розумінні закону є вкладником.

42. Також відповідно до умов договору від 13 лютого 2015 року № 003-18509-130215 на відповідному банківському рахунку розміщено 10000 доларів США строком до 12 серпня 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 45831173 від 13 лютого 2015 року.

43. Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

44. Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

45. Враховуючи наведене, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі, дійшли вірного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

46. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

47. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

48. Згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

49. Водоночас, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

50. При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15), при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

51. У справі що розглядається, відповідачем не наведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

52. Аналіз наведених норм матеріального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.

53. Посилання представника відповідача на той факт, що дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства є недоречними, оскільки у постанові від 04 липня 2018 року (справа №826/1476/15) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами.

54. Також недоречним є посилання представника відповідача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, у якій з посиланням на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII та приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, що зазначено в її постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - Єременка Романа Олександровича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року у справі № № 818/3849/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб