Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

м. Київ

справа №823/681/17

касаційне провадження №К/9901/1971/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 823/681/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Шполянський завод продтоварів» до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Шполянський завод продтоварів» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0002662200.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 02.08.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю з огляду на недоведення Приватним акціонерним товариством «Шполянський завод продтоварів» реального характеру здійснених операцій належним чином оформленими первинними документами.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.09.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про повне задоволення адміністративного позову.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент Приватного акціонерного товариства «Шполянський завод продтоварів» на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; укладений між позивачем та Приватним підприємством «Орім» договір про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 № 282 не визнаний недійсним у судовому порядку.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Черкаській області оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2017.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Черкаській області посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що представлені на перевірку акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звіти не відповідають вимогам до первинних документів у частині розкриття змісту та обсягу господарських операцій, а тому не можуть бути розцінені як належні докази реального характеру вчинених поставок.

Крім того, за доводами контролюючого органу, Приватним акціонерним товариством «Шполянський завод продтоварів» не надано доказів на підтвердження впливу придбаних у Приватного підприємства «Орім» маркетингових послуг на його господарську діяльність.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Шполянський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 29.06.2016 № 503/14/00380681.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неправомірного формування даних податкового обліку при придбанні маркетингових послуг у Приватного підприємства «Орім» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленими первинними документами.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0002662200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 55663,00 грн. за основним платежем та 13856,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі такої операції.

Водночас певні недоліки (описки, помилки, неточності) в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні послуги отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Також, враховуючи специфіку розглядуваних послуг (проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування, он-лайн опитування споживачів тощо), необхідно перевірити технічну можливість контрагента надати спірні послуги з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності відповідної кількості кваліфікованого персоналу або ж залучення третіх осіб до виконання договірних зобов'язань тощо).

Не з'ясовано судами й причини укладення договору від 01.09.2014 № 282 про надання маркетингових послуг у м. Дніпропетровську, в той час як місцезнаходженням позивача та Приватного підприємства «Орім» є Черкаська та Київська області відповідно.

Передчасним також є посилання, зокрема суду апеляційної інстанції на те, що господарський характер понесених Приватним акціонерним товариством «Шполянський завод продтоварів» за розглядуваними поставками витрат встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі № 823/1825/16, що набрала законної сили, встановлені обставини в якій відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Адже, передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічно наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновку щодо неправомірності позиції, викладеної в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі № 823/681/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк