Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №812/167/16

адміністративне провадження №К/9901/24891/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року (головуючий суддя - Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (головуючий суддя Жаботинська С.В., судді - Васильєва І.А., Казначеєв Е.Г.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року № 0000131502, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток застосовано штраф у розмірі 109610,20 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року № 0000131502. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" судовий збір у сумі 3022,16 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ДПІ в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області звернулася до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Cудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток, за результатами 29 січня 2016 року складено Акт №82/12-14-15-03/20188365 (далі - Акт перевірки).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 548051 грн, протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а саме позивачем порушено граничний строк сплати сум грошового зобов`язання з податку на прибуток на 380, 350, 319, 289, 258, 227, 199 календарних днів.

У пункті 3 «Інші порушення, що виявлені перевіркою» та розділі «Висновки» Акту перевірки, контролюючий орган вказав про несвоєчасну сплату позивачем, як платником податків, податку на прибуток за період з 30 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року у загальній сумі 548051 грн, заборгованість виникла по строкам сплати: на 30 серпня 2014 року - 78293 грн, на 30 вересня 2014 року - 78293 грн, на 30 жовтня 2014 року - 78293 грн, на 30 листопада 2014 року - 78293 грн, на 30 грудня 2014 року - 78293 грн, на 30 січня 2015 року - 78293 грн, на 28 лютого 2015 року - 78293 грн.

Позивачем на Акт перевірки 3 лютого 2016 року було подано заперечення, в яких останній зазначив, що оскільки ним 31 серпня 2015 року не було сплачено податок на прибуток, а лише подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік та розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік, а тому податковий орган не має права застосувати до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" штраф за несплату узгодженої суми податкового зобов`язання. Позивач вказав, що за результатами господарської діяльності у 2014 році ним отримано чистий фінансовий результат у вигляді збитку у розмірі 142859000 грн, а тому ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" подано зазначені вище декларацію та розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік ПАТ «Луганськгаз», яким визначено суму перевищення, яка переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду.

ДПІ в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області листом від 18 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні заперечень.

На підставі Акта перевірки ДПІ в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області 18 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000131502, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України та на підставі статті 126 глави 11 ПК України за затримку на 380 календарних днів сплати податкового зобов`язання у сумі 548051 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 109610,20 грн.

Вважаючи прийняте ДПІ в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області 18 лютого 2016 року податкове повідомлення-рішення №0000131502 протиправним, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулося до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки податковий орган, за результатами перевірки, безпідставно застосував до позивача штрафні санкції визначені статтею 126 ПК України, оскільки подання платником уточнюючого розрахунку в порядку статті 50 ПК України у зв`язку із самостійним виявленням помилок у показниках податкової звітності щодо суми обчисленого податку, які мали наслідком декларування надлишкових сум, не може вважатися погашенням грошового зобов`язання з огляду на об`єктивну відсутність такого.

Зазначена позиція підтримана Донецьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 вказаного Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

За змістом пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, законодавством регламентовано право платника податків виправити у поданій ним податковій декларації самостійно виявлені помилки, що є декларативною формою належної реалізації податкових зобов`язань, не є сплатою податків і не має складу правопорушення, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

З огляду на вищевикладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій, що позивач при поданні уточнюючої податкової декларації 31 серпня 2015 року реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з порушенням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання не відповідає змісту та сутності пункту 126.1 статті 126 ПК України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правової підстави.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 вересня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до приписів статті 1, абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 2 грудня 2015 року № 1275-р, позивач здійснює господарську діяльність у м. Сєвєродонецьк, яке віднесено до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачу 2 жовтня 2014 року видано сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 749 Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 липня 2014 року для ПАТ «Луганськгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Наявність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов`язань, зокрема від застосування штрафних санкцій з боку податкових органів на час проведення АТО.

Частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000131502, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо його скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а рішення постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх