Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №815/4366/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №815/4366/15

адміністративне провадження №К/9901/3222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №815/4366/15

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Кравченка М.М., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Косцової І.П., суддів: Турецької І.О., Стас Л.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича № 164/1 від 08.04.2015 "Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів" в частині, що стосується визнання нікчемною Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076080 від 05.12.2014;

- зобов'язати Уповноважену особу включити її дані до повного переліку вкладників ПАТ "ЗЛАТОБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити її до Загального реєстру вкладників ПАТ "ЗЛАТОБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вимоги обґрунтувала тим, що визнаючи правочин, укладений між нею та ПАТ "Златобанк", нікчемним, що стало підставою для відмови у включені позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, позов задоволено частково.

Скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича № 164/1 від 08.04.2015 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується визнання нікчемною Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076080 від 05.12.2014.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича включити дані ОСОБА_2 до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що 05.12.2014 між ОСОБА_4 та ПАТ «Златобанк» було укладено Угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076080, за якою відкрито депозитний рахунок на користь ОСОБА_5 із початковою сумою вкладу 11000 дол. США. Банком був відкритий вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 на ім'я позивача. Строк розміщення вкладу - до 05.06.2015.

За умовами вказаного договору (п.1.1.) підписанням цієї угоди вкладник в порядку статті 634 ЦК України приймає Публічну пропозицію Банку, а приєднання фізичних осіб (п.3.1.) до Публічної пропозиції відбувається вцілому.

Набуття прав та обов'язків позивача, як вкладника, відбулось з моменту підписання нею цієї Угоди - 08.12.2014.

На виконання умов вказаного договору, ОСОБА_4 було внесено кошти на депозит у розмірі 11000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 112539 від 5 грудня 2014 року. Відповідно до зазначеного ордеру гривневий еквівалент залучених коштів становив 168263,23 грн.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 4 грудня 2014 року №777/БТ ПАТ «Златобанк» було віднесено до категорії проблемних.

На підставі постанови Правління Національного банку України постанови від 12 травня 2015 року №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації АБ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського В.І. строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 року до 12 травня 2016 року включно.

В газеті "Голос України" № 86 (6090) від 19.05.2015 було опубліковано офіційне повідомлення про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк".

04.06.2015 позивач направила заяву до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича із проханням визнати кредитором ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.

У зв'язку з відсутністю відповідей на направлені листи 24.07.2015 позивач повторно направила лист до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича з проханням включити її до переліку вкладників ПАТ "ЗЛАТОБАНК", надати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виплатити гарантовану суму коштів, однак відповіді не отримала.

Крім того, як встановлено, на підставі Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 14 від 09.08.2012, згідно з п.6 ч.2 ст.37, п.п. 2, 3, 4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Златобанк" Славінським В.І. видано наказ від 08.04.2015 № 164/1, яким віднесено до нікчемних всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, в якому, серед інших, наявна Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) №076080 від 05.12.2014.

Позивач, вважаючи, що її протиправно не включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулась до суду з даним позовом.

Суди частково задовольняючи позовні вимоги, мотивували свої рішення тим, що договір банківського вкладу не є нікчемним та не визнаний у судовому порядку недійсним, а бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є протиправною.

Уповноважена особа не погодилась із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що мав місце переказ коштів в іноземній валюті від третьої особи, а не особисто вкладником, а тому Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) №076080 від 05.12.2014 згідно законодавства є нікчемною, оскільки вкладником ОСОБА_4 фактично було "розбито" свій рахунок з метою штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів в межах гарантійного розміру 200000,00 грн. за рахунок держави, шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок позивача.

Зазначає, що умови вказаного договору банківського вкладу надають ОСОБА_6 переваги (пільги), прямо не встановлені для нього законодавством та внутрішніми документами банку. Вказувала, що постановою Правління НБУ від 4 грудня 2014 року №777/БТ ПАТ «Златобанк» було віднесено до категорії проблемних, а отже Банком протиправно було укладено вказаний договір.

У поданих запереченнях представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

На дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» на поточному рахунку позивача відповідно до Угоди перебувала сума у розмірі 11000 доларів США.

Кошти на поточний рахунок позивача були зараховані 5 грудня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 13 лютого 2015 року).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, відповідно до наказу № 164/1 від 8 квітня 2015 року, в редакції наказу № 165/1 від 9 квітня 2015 року, відповідачем-1 віднесено до нікчемних транзакції та правочини (договори), в тому числі і щодо зарахування коштів на рахунок позивача.

Разом з тим, вищевказаний наказ всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими відповідач-1 пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

В той же час, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-1, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин, апеляційним судом є необґрунтованим. Варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З приводу посилання скаржника на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого правочину, то колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.

Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану суму для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, посилання відповідача на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 4 грудня 2014 року №777/БТ «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії проблемних», оскільки відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачами надано не було, як і не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірний договір банківського вкладу.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI, оскільки такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Златобанк» за рахунок Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Також, колегія суддів звертає увагу, що положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ «Златобанк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови договору не передбачають обов'язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа зазначено наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та Банком, відтак не може бути розглянуто у судовому порядку, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Уповноваженої особи належить задовольнити частково, рішення судів скасувати у частині задоволення позовних вимог про скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича № 164/1 від 08.04.2015 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076080 від 05.12.2014, закривши провадження у справі в цій частині; в решті судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 344 349 351 354 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича № 164/1 від 08.04.2015 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» в частині, що стосується Угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 076080 від 05.12.2014 - скасувати, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду