Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №804/7146/15

адміністративне провадження №К/9901/3207/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №804/7146/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк", треті особи - ОСОБА_2, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.,

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000" звернулось до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк», третя особа - ОСОБА_2, в якому просило .

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору про виконання зобов'язання третьою особою (ОСОБА_2) від 12.02.2015, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. від 28.04.2015 щодо визнання нікчемним договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уповноваженою особою на адресу позивача було направлено повідомлення № 1390 від 22.04.2015 про нікчемність договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2 Вказує, що відповідачем не було визначено конкретної підстави нікчемності правочину від 12.02.2015, які передбачені у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не наведено, яким саме ознакам нікчемності, визначеним чинним законодавством України, не відповідає договір про виконання зобов'язання третьою особою.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суди встановили, що 05.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець) було укладено кредитний договір №21/2/13-КL, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору (п. 1.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 29 500 000,00 грн. Кінцева дата повернення кредиту не пізніше 04.02.2015 включно.

21.11.2014 між позивачем та позичальником-банком було укладено договір про внесення змін № 12 до Кредитного договору № 21/2/13-КL від 05.02.2013, відповідно до якого максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 39 250 000,00 гривень. Кінцева дата повернення кредиту не пізніше 16.01.2017 включно.

12.02.2015 позичальником-банком та третьою особою - ОСОБА_2 було укладено договір про виконання зобов'язання третьою особою, за умовами якого третя особа (новий боржник) здійснює виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000» за кредитним договором № 21/2/13-КL від 05.02.2013, а банк надає свою згоду на виконання новим боржником зобов'язань за первісного боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000») за вказаним кредитним договором в сумі 28420273,98 грн. (п. 1.1 Договору про виконання зобов'язання третьою особою).

Згідно п. 1.2 вказаного договору від 12.02.2015 сторони домовились, що новий боржник зобов'язаний виконати зобов'язання за кредитним договором, спрямувавши зазначені грошові кошти на погашення заборгованості перед кредитором за кредитним договором.

Згідно із випискою по особовим рахункам з 11.02.2015 по 13.02.2015 відбулося погашення кредитної заборгованості позивача за рахунок нового боржника на загальну суму 28 420 273,98 грн.

Також встановлено, що постановою Правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» від 13.02.2015 №105 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» від 13.02.2015 №30, згідно з яким призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» Славінського В.І. та з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію до 13.05.2015 включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінським В.І. на адресу позивача було направлено повідомлення № 1390 від 22.04.2015 про нікчемність договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та ОСОБА_2 У повідомленні в якості правої підстави його прийняття зазначено положення п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погоджуючись із такими діями Уповноваженої особи, Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що визнаючи правочин нікчемним, Уповноваженою особою не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч.3 ст. 38 Закону №4452, та не наведено, що Договір про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, укладений між AT «ЗЛАТОБАНК» та третьою особою ОСОБА_2, має ознаки нікчемного правочину.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив з того, що дії відповідача щодо визнання нікчемним договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 не порушує прав, свобод та інтересів позивача, оскільки Товариство не є стороною цього договору, а погашення кредиту позивача третьою особою ОСОБА_2 є погашенням зобов'язання останнього та припиненням саме його правовідносин з банком.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його у касаційному порядку. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, не погоджується з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу/рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів Банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справах №910/12294/16, № 910/24198/16 та № 819/353/16.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб, тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття такого рішення. Відтак, право позивача у цій справі не може порушуватись унаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа такого рішення (повідомлення про нікчемність правочину) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про скасування рішень (повідомлень) про нікчемність укладеного позивачем договору не може бути розглянуто в судовому порядку (в тому числі в господарських судах).

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень та закриття провадження у справі у відповідності до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

При цьому колегія суддів зазначає, що за наявності спору між сторонами щодо наслідків застосування нікчемного правочину, такий спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року скасувати.

Провадження у справі №804/7146/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельниківська селекційно-дослідна станція 2000" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк", треті особи - ОСОБА_2, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними, - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду