Історія справи
Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №826/23753/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №826/23753/15
адміністративне провадження №К/9901/38598/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/23753/15
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:
- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язання Уповноважену особу включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення змін до переліку, та подати їхдо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття заходів по включенню ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вимоги обґрунтував тим, що є вкладником згаданого банку у розумінні статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку з початком процедури ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» набув право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом. Вважає, що відповідач позбавив його права на отримання цієї суми протиправно, за відсутності передбачених законом підстав.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодуваня коштів за вкладами у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов`язано Уповноважену особу включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення змін до переліку, та подати їх Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що 28.11.2014 між ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та позивачем було укладено угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір поточного рахунку).
Згідно із пунктом 2.1 зазначеної угоди, банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до банківської виписки по особовим рахункам з 27.11.2014 по 06.12.2014 грошові кошти в розмірі 200000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 надійшли від ТОВ «Альфамет» з призначенням платежу «Перерахування займу згідно договору 2014-7 від 31.10.2014 без ПДВ».
Відповідно до постанови Правління НБУ від 4 грудня 2014 року №777/БТ ПАТ "ЗЛАТОБАНК" було віднесено до категорії проблемних.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України постанови від 12 травня 2015 року №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації АБ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського В.І. строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 року до 12 травня 2016 року включно.
Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 18 травня 2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 травня 2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Згідно з даним рішення ліквідація в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" здійснюється один рік з 14 травня 2015 року до 13 травня 2016 року включно.
На офіційному сайті Фонду було опубліковано оголошення про те, що з 20 травня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славінським В.І. на виконання Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, а також, відповідно до п.6 ч.2 ст.37, пп.2, 3, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та висновків комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), з метою недопущення дій, що призводять до зростання гарантованої суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, враховуючи рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (виписка з протоколу засідання виконавчої дирекцію № 237/14 від 18.11.2014) було винесено наказ № 164/1 від 08.04.2015, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, в тому числі і операцію по зарахуванню коштів на рахунок позивача, згідно угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір поточного рахунку) від 28.11.2014.
Не погоджуючись з рішенням Уповноваженої особи та діями відповідачів щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, останній звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінського Валерія Івановича щодо визнання нікчемними усіх транзакцій (операції по зарахуванню коштів) по рахунку № НОМЕР_1 є чинним та не скасованим, а тому підлягає виконанню, уповноважена особа не мала підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відтак невключення позивача до переліку вкладників було правомірним.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що відповідач не довів належними доказами, що спірний договір має ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначено, що чинне законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом є кошти, внесені безпосередньо вкладником. В той же час, позовні вимоги, заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, апеляційний суд визнав передчасними, а тому відмовив у їх задоволенні.
Відповідач не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і подав касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом було залишено поза увагою те, що постановою правління НБУ від 4 грудня 2014 року №777/БТ, якою віднесено ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії проблемних, імперативно було встановлено обмеження, зокрема щодо проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Разом з тим, за спірною угодою з позивачем така операція була здійснена, оскільки відбулась операція з перерахування кошів з поточного рахунку юридичної особи на рахунок, зазначений в депозитній угоді. Джерелом походження спірної суми коштів у розмірі 200000 грн є перерахування останньої в безготівковій формі з поточного рахунку юридичної особи на підставі договору позики, а відтак вказаний правочин є нікчемним згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України. Наголошено на тому, що позивач не є вкладником у розумінні положень вказаного Закону, оскільки кошти не були залучені банком від позивача, а є такими, що надані як фінансова позика від ТОВ «Альфамет». При цьому вказані дії мають ознаки кримінального правопорушення, у зв`язку з чим за заявою Фонду було розпочате досудове розслідування за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною другою статті 190 КК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що:
вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
На дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних» на поточному рахунку позивача відповідно до угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування (договору поточного рахунку) від 28 листопада 2014 року знаходилась сума 200000 грн.
Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція №492) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки.
Кошти на поточний рахунок позивача у сумі 200000 грн були зараховані 1 грудня 2014 року, тобто до прийняття постанови Правління НБУ від 4 грудня 2014 року «Про віднесення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії проблемних» та до прийняття Національним банком України рішення № 105 «Про віднесення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (до 13 лютого 2015 року). Ці кошти відповідно до виписки по особовому рахунку надійшли на поточний рахунок позивача з рахунку, належного ТОВ «Альфамет» із призначенням перерахунок позики відповідно договору №2014-7 від 31 жовтня 2014 року.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу № 164/1 від 08 квітня 2015 року, в редакції наказу № 165/1 від 09 квітня 2015 року, відповідачем віднесено до нікчемних транзакції та правочини (договори), в тому числі і щодо зарахування коштів на рахунок позивача
Разом з тим, вищевказаний наказ всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.
В той же час, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.
Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З приводу посилань відповідачів на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитного рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з`явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.
Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.
Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану суму для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, посилання відповідача на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.
Більш того, спірний правочин було укладено між позивачем та банком навіть ще до віднесення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до категорії проблемних відповідно до Постанови Правління НБУ від 4 грудня 2014 року №777/БТ, що спростовує доводи заявника касаційної скарги про укладення угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір поточного рахунку) від 28 листопада 2014 року в порушення приписів вказаної постанови.
Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського рахунку позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.
На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір банківського рахунку від 28 листопада 2014 року, укладений між позивачем та ПАТ «ЗЛАТОБАНК», має ознаки нікчемності, як такий, що надавав позивачу певні переваги порівняно з іншими клієнтами Банку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.
Зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування постанови апеляційного суду та задоволення касаційної скарги - відсутні.
Відповідачем судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржується, а тому, з урахуванням приписів 341 КАС України, не переглядається.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» Славкіної Марини Анатоліївни - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №826/23753/15 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду