Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №822/2605/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №822/2605/16

адміністративне провадження №К/9901/10825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року (головуючий суддя Смокович М.І., судді Горбатюк С.А., Стрелець Т.Г.) у справі №822/2605/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо визнання нікчемними переказів коштів здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі по тексту - ТОВ «ІРЦ») на користь ОСОБА_1 на поточний рахунок НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", в сумі 198000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №000233753 від 05 травня 2016 року, оплата процентів згідно з договором №000233753 від 05 травня 2016 року;

- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1,, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на загальну суму 198000 грн. з урахуванням відсотків за Договором банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу" №980-071-000000744 від 05 травня 2016 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними переказів коштів здійснених ТОВ «ІРЦ» на користь ОСОБА_1 на поточний рахунок НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» в сумі: 198000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №000233753 від 5 травня 2016 року, оплата процентів згідно з договором №000233753 від 5 травня 2016 року. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодувань на загальну суму 198000 грн. з урахуванням відсотків за Договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу» №980-071-000000744 від 5 травня 2016 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Гриценка В.В. залишено без задоволення. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року в цій справі - залишено без змін.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подала заяву про перегляд вказаної ухвали Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції), а саме з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, що, на думку заявника, підтверджується постановами Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15, від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16, постановою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року у справі №К/800/54796/15.

Заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, а провадження у справі закрити.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1,7 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в чинній редакції) матеріали вказаної заяви передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року відкрито провадження у справі №822/2605/16 за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у даній справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Банком було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-071-000000744 від 5 травня 2016 року (далі - Договір банківського рахунку), за умовами пункту 1 якого Банк за ініціативою Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

Крім Договору банківського рахунка позивач того ж дня уклала з ТОВ «ІРЦ» договір позики за №980-071-000233753 щодо передачі у власність 198000 грн. на строк не більше 42 дні з виплатою 25,5% річних (стаття 1 договору; далі - Договір позики). У статті 1 цього Договору, серед іншого, обумовлено, що ТОВ «ІРЦ» повертає отримані від ОСОБА_1 кошти, а також нараховані за ними відсотки на її поточний рахунок, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» (НОМЕР_1).

За пунктом 5.4.3 Договору позики ТОВ «ІРЦ» має право з власної ініціативи достроково повернути кошти ОСОБА_1

На виконання своїх зобов'язань за Договором позики ТОВ «ІРЦ» 19 травня 2016 року перерахувало на поточний рахунок позивачки, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», отримані від неї кошти в сумі 198000,00 грн. разом з нарахованими відсотками в сумі 1793,53 грн.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року за № 4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».

З метою отримання свого вкладу за Договором банківського рахунка позивач надіслала Уповноваженій особі Фонду заяви відповідного змісту від 19 липня 2016 року, від 8 серпня 2016 року, від 14 грудня 2016 року з проханням включити її до переліку вкладників Банку.

Листом від 15 вересня 2016 року за №ЗГ1(К)/15774/1 позивача було повідомлено про нікчемність переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ «ІРЦ» 19 травня 2016 року на користь ОСОБА_1 на поточний рахунок НОМЕР_1 (в сумі 11793,53 грн. з призначенням платежу «оплата процентів згідно договору № 980-071-000000744 від 05.05.2016 року», 198000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно договору №980-071-000000744 від 05.05.2016 року»), відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі статей 215-216 Цивільного кодексу України, статті 37 та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суди дійшли висновку, що позивач є вкладником у розумінні приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідачем не було наведено належних доказів на підтвердження нікчемності операції з перерахування коштів. Здійснення трансакцій у період дії постанови НБУ від 22 грудня 2015 року не є достатньою підставою для визнання їх нікчемними.

У поданій Уповноваженою особою заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції як норм матеріального, так і норм процесуального права.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду судового рішення з підстав неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає, що у наданій для порівняння з цих підстав постанові Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року у справі №К/800/547/96/15, суд встановив, що кошти на рахунок позивача, відкритий відповідно до договору банківського вкладу з ПАТ «Актабанк», надійшли з рахунку ТОВ «Європейська нафтова компанія» за договором про надання поворотної фінансової допомоги. Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що дії Уповноваженої особи по тимчасовому блокуванню коштів на рахунках з метою перевірки правочинів та обставин, які впливають на рішення про відшкодування коштів за рахунок Фонду, є правомірними.

Отже, вказана постанова Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року у справі №К/800/547/96/15, ухвалена за інших фактичних обставин, порівняно з рішенням суду касаційної інстанції у даній справі. Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

З огляду на наведене, обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви, а тому підстави для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року у даній справі з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутні.

Надаючи оцінку наявності підстав для перегляду ухвали суду касаційної інстанції у даній справі з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 237 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Отже, перегляд судових рішень за визначеними у вказаній правовій нормі підставами є можливим лише у разі надання для порівняння рішень суду касаційної інстанції, в яких неоднаково застосовані одні й ті самі норми процесуального права.

Натомість, заявником було надано для порівняння рішення Верховного Суду України, а саме постанови від 16 лютого 2016 року № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16.

З огляду на ненадання Уповноваженою особою для порівняння рішень суду касаційної інстанції підстави для перегляду рішення у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 237 КАС України у даній справі відсутні.

При цьому Верховним Судом враховується, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, надання для порівняння рішень Верховного Суду України є можливим у разі, якщо висновок щодо застосування норм матеріального, а не процесуального права, у рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заявку, не відповідає викладеному у відповідній постанові Верховного Суду України.

У зв'язку з цим посилання заявника на невідповідність оспореного судового рішення правовим висновкам, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16 не можуть бути підставами для його перегляду, оскільки в розумінні пунктів 2, 5 частини першої статті 237 КАС України підстави для цього відсутні.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Отже, Верховний Суд доходить висновку про те, що наявність підстав, викладених у заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року, не підтвердилась, а тому у задоволенні поданої Уповноваженою особою заяви слід відмовити.

Керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, статтями 241, 242, 244 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року у справі №822/2605/16 відмовити.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

О.П. Стародуб,

Судді Верховного Суду