Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №822/1310/17

адміністративне провадження №К/9901/31921/18, К/9901/31922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 (суддя Лабань Г.В.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 (судді Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.)

у справі № 822/1310/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2І.) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати рішення від 13.12.2016 № 0001974000, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 44 000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.05.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 0001974000 в частині штрафу в сумі 17 000 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 в оскаржуваній частині та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині відмовлених позовних вимог, просив оскаржувані судові рішення у відповідній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що за наслідками фактичної перевірки позивача складено акт, який підписаний позивачем без зауважень. В ході проведення перевірки встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів за відсутності ліцензії, що не заперечується позивачем. Суди попередніх інстанцій не врахували, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються суб'єктам господарювання окремо на кожен вид підакцизних товарів, відповідно і відповідальність настає окремо за торгівлю без ліцензії тютюновими виробами та окремо алкогольними напоями.

Позивач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини справи за допомогою скріншотів фото таблиць, тобто неналежними засобами доказування. Факт продажу повинен доказуватися чеками або роздруківками контрольної стрічки. Суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи своє рішення,посилалися на докази, які в судовому засіданні не досліджувалися. Крім того, станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 втратила свою чинність за рішенням суду у справі № 826/17459/15 і її норми не могли бути застосовані щодо позивача. Застосований до позивача штраф є неспіврозмірним із суспільною небезпекою з діями. Факт продажу пляшки горілки та пачки цигарок має епізодичний характер та за відсутності інших фактів продажу товару без ліцензії в 2016 році не може розцінюватися як ведення підприємницької діяльності без наявності ліцензій. Також, судами не враховано, що позивачкою було подано заяву на отримання ліцензії та сплачено відповідний платіж 04.07.2016, тобто до закінчення терміну ліцензій, однак ліцензія була видана податковим органом лише 15.07.2016 у зв'язку з відсутністю бланків ліцензії. Реалізація підакцизного товару відбулася через контрольно-касовий апарат, який зазначений у відповідних ліцензіях та зареєстрований у податковому органі з 02.07.2015 № 3000135467, тобто вказаний товар обліковано у податковому органі і за його реалізацію було сплачено відповідні платежі. Також, суди не прийняли рішення в частині розподілу судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 касаційні скарги було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача задоволенню підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі наказу про проведення перевірки від 16.11.2016 №743 та направлень на перевірку від 16.11.2016 року № 1061 та №1062, контролюючим органом проведено фактичну перевірку магазину «Продукти» на предмет додержання ФОП ОСОБА_2 вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання, при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 25.11.2016 року №190/22-01-40/НОМЕР_3, яким встановлено порушення Постанови КМУ «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2000р. (із змінами і доповненнями) та статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що відповідно до чеку № 579 від 02.09.2015 встановлено реалізацію пляшки коньяку «Ай-Петрі» 5*, 0.5 л за ціною 89,00 грн.; відповідно до чеків № 4867 від 11.07.2016 та № 4870 від 11.07.2017 встановлено реалізацію пляшки горілки «Хлібний дар», 0,5 л, за ціною 58,50 грн. та пачки цигарок «NEXT» за ціною 17,85 грн., без наявної ліцензії на реалізацію підакцизних товарів.

На підставі матеріалів фактичної перевірки, посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 0001974000, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 44000,00 грн., з яких: за порушення вимог пункту 2 Постанови за-реалізацію алкогольних напоїв за цінами, нижчими ніж встановлені мінімальні оптово-відпускні і роздрібні - 10000,00 грн.; за порушення частини 12 статті 15 Закону за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії - 17000,00 грн.; за порушення частини 12 статті 15 Закону за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії - 17000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження Рішенням Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 20.12.2016 та Рішенням ДФС України від 24.02.2017 у задоволенні скарги відмовлено, а спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що під час проведення податковим органом перевірки магазину «Продукти» на предмет додержання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства України, встановлено факт реалізації 02.09.2015 року пляшки коньяку «Ай-Петрі» 5* 0.5 л за ціною 89,00 грн. (мінімальна встановлена роздрібна ціна 97 грн.). Враховуючи доведеність факту здійснення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником та роздрібної торгівлі коньяку за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, суди прийшли до висновку щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за вищезазначене правопорушення. Крім того, згідно положень абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій розглядається як одне правопорушення.

З висновками судів попередніх інстанцій частково погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами є окремими видами господарської діяльності, право на здійснення яких передбачає отримання різних ліцензій.

Згідно з абзацом п'ятим частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Враховуючи викладене, у разі встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій до суб'єкта господарювання застосовується фінансові санкції в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень за кожне з двох порушень.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена а постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 820/1391/17 (К/9901/5305/17) та від 20.11.2018 у справі № 816/2919/15 (К/9901/19253/18) .

Таким чином, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій розглядається як одне правопорушення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Відтак, постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957» залишалась чинною до 11 лютого 2016 року - дати набрання законної сили судового рішення про визнання її незаконною та нечинною. Тобто станом на день вчинення позивачем порушення, яке полягало у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 02.09.2015 вказаний нормативно-правовий акт був чинним.

Як вбачається з доводів касаційної скарги та встановлювалося в судовому процесі, позивач не заперечує факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензій.

Доводи позивача щодо того, що ним було подано заяву на отримання ліцензії та сплачено відповідний платіж 04.07.2016, тобто до закінчення терміну дії ліцензій, однак ліцензія була видана податковим органом лише 15.07.2016 у зв'язку з відсутністю бланків ліцензії, спростовано судами попередніх інстанцій та матеріалами справи.

Так, відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Судами встановлено, що позивач 07.07.2016 року подала заяву на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та заяву на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами із зазначенням періоду такої торгівлі - з 15.07.2016 року по 14.07.2017 року. А відтак, податковим органом було дотримано порядок видачі ліцензії в межах строків, встановлених Законом.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не призвели до ухвалення незаконного рішення в частині відмовлених позовних вимог та не є тими процесуальними порушеннями, які є обов'язковою підставою для скасування судових рішень в частині відмовлених позовних вимог в розумінні частини 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За правилами частини 2 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 у справі № 822/1310/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 0001974000 в частині штрафних санкцій в сумі 17 000 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 у справі № 822/1310/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко