Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2020 року у справі №826/6140/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/6140/16

адміністративне провадження № К/9901/41613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

секретар судового засідання - Титенко М. П.

за участю:

представників позивача - Нижник О. М., Ноготкова С. В.

представника відповідача - Кошарська А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2017 (суддя - Качур І. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (колегія суддів:

Літвіна Н. М., Коротких А. Ю., Ганечко О. М. ) у справі № 826/6140/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" з позовом до Головного управління ДФС у м.

Києві, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0001431402 від 05.04.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1119510 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 279877 грн. ;

- №0001441402 від 05.04.2016, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 21386288 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення вважає такими, що не відповідають чинному податковому законодавству, порушують законні права та інтереси підприємства як платника податків та підлягають скасуванню, оскільки вони винесені на підставі помилкових та незаконних висновків акту перевірки №90/26-15-14-02-02/33501602 від 21.03.2016. Висновки акта суперечать фактичним обставинам господарських взаємовідносин між ТОВ "Довіра Аутдор" та його поручителями за кредитними договорами, укладеними підприємством, а також суперечать положенням податкового законодавства, яке регламентує питання відображення доходів в податковому обліку підприємств. В даному випадку, виконання поручителями зобов'язань ТОВ "Довіра Аутдор" перед банком по кредитним договорам не є поворотною фінансовою допомогою, а тому вказані суми не повинні були відноситися до складу інших доходів підприємства в податковому обліку з податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
30.05.2017 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.04.2016 № 0001431402 та №0001441402.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп.
135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України щодо заниження валового доходу на суму умовно нарахованих відсотків на поворотну фінансову допомогу не ґрунтується на нормах закону, не підтверджений належними та допустимими доказами та не відповідає встановленим обставинам справи. Позивач не отримував кошти, які сплачені його поручителями в рахунок погашення кредитних зобов'язань перед банком ПАТ "КБ "Приватбанк".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм процесуального права. Вказується на доводи, аналогічні доводам акту перевірки.

В письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу, яке надійшло ще до Вищого адміністративного суду України, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Пеpеглянувши судові pішення в межах доводів касаційної скаpги, пеpевіpивши повноту встановлення судами фактичних обставин спpави та пpавильність застосування ними норм матеpіального та процесуального пpава, Верховний Суд дійшов висновку пpо відсутність підстав для задоволення касаційної скаpги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Довіра Аутдор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2016 року № 90/26-15-14-02-02/33501602.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Довіра Аутдор" п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п.
135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за перевіряємий період на суму 21 386 288 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 21 386 288 грн. та занижено податок на прибуток на суму 1 119 510 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 1 101 181 грн., за 2014 рік на суму 18 329 грн.

На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2016 року:

- № 0001431402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 399 387 грн., з них за податковими зобов'язаннями 1 119 510 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 279 877 грн. ;

- № 0001441402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 21 386 288 грн.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу, що сума кредиторської заборгованості ТОВ "Довіра Аутдор" перед поручителем є поворотною фінансовою допомогою в зв'язку з тим, що поручитель не є фінансовою установою, та відповідно сума кредиторської заборгованості не є фінансовим кредитом або позикою. Відтак, Товариство занизило доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціям з отримання поворотної фінансової допомоги, які залишилися неповернутими на кінець такого звітного періоду, від підприємства, що є платником податку на прибуток на загальних підставах та не нараховано умовні відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день використання такої поворотної допомоги.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом, що був задоволений, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Законодавче визначення поворотної фінансової допомоги закріплене у підпункті
14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Правові норми договору поруки регулюються статтями 553, 554, 555, 556, 557, 558, 559 ЦК України.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (частина 2 статті 556 ЦК України).

Отже, до поручителя у разі виконання зобов'язань за боржника переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні.

Порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями встановлено пунктом 153.4 ПК України.

Відповідно до положень підпунктів 153.4.1, 153.4.2 ПК України основна сума фінансового кредиту не включається до складу податкових доходів боржника при отриманні кредиту та податкових витрат при його поверненні.

При цьому у бухгалтерському обліку операція погашення поручителем заборгованості перед кредитором саму заборгованість не припиняє, а змінюється лише кредитор (Дт рахунків 601,611 або 685). Тому така операція не призводить до зменшення зобов'язань боржника (збільшення активів), а отже, дохід за цією операцією не виникає, оскільки критерії для визнання доходів/витрат згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 П (С)БО 15, п 5 П (С)БО 16 не виконуються.

Відповідно операції за договором поруки не мають податкових наслідків в цілях оподаткування податком на прибуток, адже погашення поручителем заборгованості перед кредитором і подальше відшкодування боржником заборгованості перед поручителем, не збільшують доходи/витрати підприємства. Як установлено судами попередніх інстанцій, про що відповідач сам вказує в касаційній скарзі, що між ТОВ "Довіра Аутдор" укладено ряд кредитних договорів з ПАТ "КБ "Приватбанк", згідно з якими було отримано грошові кошти для потреб здійснення поточної господарської діяльності. З метою встановлення додаткових гарантій погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними ТОВ "Довіра Аутдор" ПАТ "КБ "Приватбанк" було укладено договори поруки з ІП "1+1 Продакшн" та фізичною особою ОСОБА_1, які поручилися за ТОВ "Довіра Аутдор" в частині повернення кредитних коштів.

В зв'язку із тим, що ТОВ "Довіра Аутдор" не мало фінансової можливості виконати свої зобов'язання перед ПАТ "КБ "Приватбанк", щодо повернення кредитних коштів, поручителі здійснили погашення заборгованості ТОВ "Довіра Аутдор" перед банком, сплативши грошові кошти на адресу ПАТ "КБ "Приватбанк".

За взаємною домовленістю, яку досягнуто між ТОВ "Довіра Аутдор" та новим кредитором (поручителем) ІП "1+1 Продакшн", строк погашення кредиторської заборгованості було продовжено до 31 грудня 2016 року, що підтверджується відповідними Додатковими угодами про зміну строку виконання зобов'язань від 01 грудня 2014 року між ТОВ "Довіра Аутдор" та ІП "1+1 Продакшн".

Крім того, згідно повідомлень нового кредитора (поручителя) фізичної особи ОСОБА_1 щодо погашення ним заборгованості ТОВ "Довіра Аутдор" по кредитним договорам, укладених між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Довіра Аутдор", поручителем ОСОБА_1 зазначено, що строк перерахування коштів та реквізити для платежу будуть повідомлені додатково.

Про виконання зобов'язань по кредитним договорам перед ПАТ "КБ "Приватбанк" поручителі повідомляли ТОВ "Довіра Аутдор" письмово.

Оскільки, як встановили суди, за умовами договорів поруки поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі за несвоєчасне та повне виконання кредитних зобов'язань позивача перед ПАТ "КБ "Приватбанк" та погасити відповідні банківські кредити у випадку, коли позивач не буде мати кошти вчасно розрахуватися з банком за отримані кредитні кошти, а після зміни кредитора не відбулося збільшення доходу у товариства, відповідно і податкових зобов'язань, тому суди дійшли правильно висновку про те, що сплачені кредитору поручителем зобов'язання боржника по кредитному договору не є поворотною фінансовою допомогою.

Аналогічний за змістом висновок був викладений під час вирішення подібних правовідносин Верховним Судом в постанові від 19.03.2019, справа №2а-0770/3659/12, адміністративне провадження №К/9901/3884/18. З огляду на встановлені судами обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а на постанову Окружного адміністративного суду м.

Києва від 23.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник