Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №814/1926/17

адміністративне провадження №К/9901/54058/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 814/1926/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 30.06.2017 р. № 544-13 про сплату транспортного податку в сумі 25 000 грн (арк. справи 5-12).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року позов залишений без розгляду.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив, що судами в розумінні вимог ч. 2 статті 128 КАС України зроблений передчасний висновок про залишення позову без розгляду (у зв'язку з повторною неявкою), оскільки судом першої інстанції позивача належним чином не було повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, призначеного на 22 листопада 2017 року.

Крім цього в доводах касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції не дав оцінку обставинам, які зазначались в доводах апеляційної скарги. Зокрема тому, що 22.11.2017 року у приміщенні суду першої інстанції був представник позивача ОСОБА_3, який приймав участь в інших справах. Також у приміщенні суду був і представник відповідача. В призначений час, до залу очікування вийшла секретар судді ОСОБА_4. та запропонувала розглянути справу у письмовому провадженні, так як засідання не відбудеться. Представник позивача ОСОБА_3 відмовився від написання заяви про розгляд справи у письмовому провадженні та наполягав на судовому розгляді справи за участю сторін, після чого секретар судді ОСОБА_4. повідомила, що справа не буде слухатися, а сторони будуть повідомлені про дату та час проведення судового засідання.

З огляду на викладене судове засідання 22.11.2017 року не повинно було проводитися, а суддя не могла відкладати судове засідання у зв'язку з неявкою представника позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, оскільки предметом перегляду у даній справі є ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом касаційної інстанції, підставою для залишення позову без розгляду став висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився та не забезпечив явку представника на два судових засідання, що відбулись 26 жовтня 2017 року та 12 грудня 2017 року та про причини неявки його та представника суд не повідомив.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 128 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року) передбачено, що у разі саме повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Такі ж вимоги були передбачені п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року).

З аналізу вищевикладеного в сукупності можна дійти висновку, що повторне неприбуття позивача до суду, слід розуміти його неприбуття до судового засідання вдруге поспіль (тобто підряд два засідання).

При застосуванні вказаних процесуальних норм права слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 122 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року) судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, особа, яка бере участь у справі може заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно зі статтею 33 КАС України судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Відповідно до ч. 5 статті 33 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року) якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він може направити повістку лише представникові.

Частиною 10 статті 35 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року) передбачено, що вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

Як встановлено судом касаційної інстанції з матеріалів справи, судові засідання призначались судом першої інстанції на 26 жовтня 2017 року, 22 листопада 2017 року та 12 грудня 2017 року. Про розгляд справи 26 жовтня 2017 року та 12 грудня 2017 року позивача було повідомлено судом належним чином, проте повістка про повідомлення позивача про розгляд справи 22 листопада 2017 року в матеріалах справи відсутня.

В матеріалах даної справи також відсутні докази про повідомлення судом першої інстанції представника позивача про розгляд справи на жодне з засідань, а тому суд вважає не доведеними посилання судів першої та апеляційної інстанції на належне повідомлення представника позивача.

З врахуванням неналежного повідомлення позивача про розгляд справи 22.11.2017 року, з врахуванням п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України (та ч. 3 ст. 128 КАС України) неможливо стверджувати, що позивач та його представник повторно не прибули до судового засідання вдруге поспіль (тобто підряд два засідання), а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім цього суд касаційної інстанції звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не дав оцінку обставинам, які зазначались в доводах апеляційної скарги, зокрема щодо присутності представника позивача в день засідання 22.11.2017 року в приміщенні суду, та повідомленні секретарем судового засідання про те, що сторони будуть повідомлені про дату та час проведення судового засідання, та судове засідання не відбудеться.

До того ж ч. 6 статті 128 КАС України було передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що позивач не просив розглядати справу без його участі, суд першої інстанції мав право або відкласти розгляд справи, або розглянути справу в письмовому провадженні.

Порушення судом судами норм процесуального права при вирішенні спірного питання призвело до постановлення незаконних ухвал, які перешкоджають доступу особи до правосуддя з метою захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо необхідності скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 814/1926/17 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко