Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №826/4522/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/4522/16

адміністративне провадження №К/9901/23535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0515 про визнання бездіяльності протиправною, зміну підстави звільнення і стягнення вихідної допомоги, провадження в якій відкрите

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Аблова Є. В. і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Парінова А. Б., суддів Грибан І. О., Губської О. А.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до військової частини А0515, в якому просив:

- визнати протиправною діяльність військової частини А0515 щодо зміни правової підстави розірвання трудового договору;

- зобов'язати військову частинку А0515 змінити формулювання причини звільнення з пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на пункт 4 статті 36 і статтю 39 КЗпП України;

- зобов'язати військову частину А0515 виконати заходи, передбачені статтями 44, 47, 116 КЗпП України;

- стягнути з військової частини А0515 на його користь згідно з нормами статті 44 КЗпП України вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

2. На обґрунтування позову зазначає про порушення відповідачем законодавства під час проходження ним служби.

ІІ. Установлені судами обставини справи

3. На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2015 року ОСОБА_1 наказом від 17.09.2015 №34 поновлено на посаді головного спеціаліста державної служби 1 управління 3 департаменту військової частини А0515.

4. Відповідно до витягу наказу командира військової частини А0515 (по особовому складу державних службовців) від 18.12.2015 № 50 Антіпов Ю. М., головний спеціаліст державної служби управління департаменту військової частини А 0515, переведений на посаду головного спеціаліста державної служби (за рахунок посади військовослужбовця - старшого офіцера) відділу служби управління департаменту військової частини А 0515 (до укомплектування цієї посади військовослужбовцем).

Підстава: заява ОСОБА_1

5.18.12.2015 ОСОБА_1 було укладено з військовою частиною А0515 строковий трудовий договір, за умовами якого працівник ОСОБА_1 приймається на роботу в 1 відділ 1 служби 1 управління 4 департаменту військової частини А0515 за професією (посадою) головного спеціаліста державної служби (за рахунок посади військовослужбовця - старшого офіцера, шпк "полковник") з кваліфікацією V категорія посад державної служби без випробування.

6. Згідно з пунктом 1 трудового договору цей договір є укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін - до укомплектування цієї посади військовослужбовцем.

7.08.02.2016 ОСОБА_1 ознайомлено з повідомленням про наступне звільнення у зв'язку з призначенням на його посаду військовослужбовця.

8.10.02.2016 позивач звернувся до командира військової частини А0515 із заявою, в якій просив звільнити його з 24.02.2016 з державної служби на підставі пункту 4 статті 36 і статті 39 КЗпП України, оскільки після його поновлення з
22.09.2015 на посаді головного спеціаліста державної служби 1 управління 3 департаменту військової частини А0515 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2015 року у справі №826/18044/14, до теперішнього часу посадові особи військової частини А0515 чинять на нього постійний тиск та порушують законодавство про працю.

9.25.02.2016 позивач звільнений наказом командира військової частини А0515.

10.26.02.2016 року за результатами розгляду заяви позивача від 10.02.2016 листом №222/7/278 повідомлено, що правових підстав для задоволення заяви від
10.02.2016 року немає.

11. Крім того 25.02.2016 позивач звертався до командира військової частини А0515 із заявою щодо термінового видання наказу про його звільнення за пунктом 4 статті 36, статтею 39 КЗпП України згідно з його заявою і здійснення співробітниками військової частини А0515 заходів щодо цього, передбачених чинним законодавством.

12. За результатами розгляду цієї заяви листом №222/7/318 від 04.03.2016 року позивача повідомлено, що його попередню заяву від 10.02.2016 року, яка надійшла на адресу військової частини А0515, опрацьовано в терміни, передбачені статтею 17 Закону України "Про звернення громадян" і надано відповідь на порушені в заяві питання, у тому числі обґрунтування звільнення. Правових підстав для перегляду рішення щодо звільнення і задоволення вимог, викладених у заяві від 25 лютого 2016 року немає.

13. Посилаючись на подання заяви про звільнення на підставі пункту 4 статті 36, статті 39 КЗпП України і зазначаючи про безпідставність звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

15. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність зазначених в поданій позивачем заяві про звільнення на підставі пункту 4 статті 36, статті 39 КЗпП України допущених відповідачем порушень законодавства про працю, у зв'язку з чим відповідач при зазначенні підстави звільнення ОСОБА_1 діяв на підставі і в межах наданих повноважень.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін

16. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції і ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій зазначаючи про прийняття незаконних і необґрунтованих рішень, через порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

17. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про невиконання відповідачем вимоги статті 29 КЗпП України, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин і мотивів прийняття рішення відповідачем щодо дати його звільнення та залишення без розгляду судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і не зазначення мотивів неврахування наданих ним доказів.

18. Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

V. Джерела права й акти їхнього застосування.

19. Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

20. Частина 1 статті 23 КЗпП України передбачає, що трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

21. Статтею 36. КЗпП України встановлено підстави припинення трудового договору, зокрема:

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39).

22. Відповідно до статті 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених статті 39 КЗпП України.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Як свідчать матеріали справи позивачем на обґрунтування позовних вимог викладені зазначені ним в поданій заяві про звільнення допущені на його думку порушення відповідачем законодавства про працю.

24. Водночас як встановлено судами позивача було звільнено 25.02.2016, після ознайомлення 08.02.2016 з повідомленням про майбутнє звільнення, у зв'язку з закінченням строку трудового договору, а про відсутність підстав для звільнення за поданою позивачем заявою, останнього було повідомлено у листі від 26.02.2016.

25. В позові позивачем заявлені вимоги про визнання протиправною діяльності військової частини А0515 щодо зміни правової підстави розірвання трудового договору і зобов'язання військової частини А0515 змінити формулювання причини звільнення. Наказ про звільнення і відмова у задоволенні поданої позивачем заяви ним не оскаржуються.

26. Судом першої інстанції не з'ясовано до якого документу (наказу) необхідно внести зазначені позивачем зміни правових підстав розірвання трудового договору.

27. Водночас для зміни правової підстави розірвання трудового договору дослідженню підлягає відмова у звільненні за поданою позивачем заявою, відповідний документ (наказ) про звільнення і застосовані відповідачем підстави розірвання трудового договору.

28. При цьому суди першої і апеляційної інстанції при прийнятті оскаржених рішень про відмову в задоволенні позву та апеляційної скарги виходили лише з висновку про встановлену відсутність допущених відповідачем порушень, зазначених в поданій позивачем заяві про звільнення.

29. Факт відмови у задоволенні заяви позивача про звільнення викладений у листі, дотримання порядку розгляду поданої заяви, наказ про звільнення, який відсутній в матеріалах справи, підстави звільнення та доводи позивача щодо дати звільнення залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Також в матеріалах справи міститься погоджена заява позивача від 24.02.2016 про надання 26.02.2016 одного дня відпустки.

31. Частиною 2 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно дослідити дотримання порядку розгляду поданої позивачем заяви, наказ про звільнення і підстави звільнення та встановити належність обраного позивачем способу захисту порушених прав та своєчасність вимог щодо зобов'язання відповідача виконати заходи, передбачені статтями 44, 47, 116 КЗпП України.

33. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

34. Таким чином, Суд дійшов висновку, що судові рішення суду першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

35. Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

36. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

37. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року скасувати.

38. Справу направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська