Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №818/178/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №818/178/16

адміністративне провадження №К/9901/13034/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року (суддя Бондар С. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року (колегія у складі суддів: Старостіна В. В., Бегунца А. О., Рєзнікової С. С. ) у справі № 818/178/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неохим В" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неохим В" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що транспортні витрати правомірно включені до ціни товару на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної та довідки перевізника, яка ним надана як під час митного оформлення товару, так і під час перевірки.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення головного управління ДФС у Сумській області від 11 лютого 2016 року № 0000012203.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності податкового повідомлення - рішення.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання законодавства України з питань державної митної справи з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 5/22-05/33813241 від 26 січня 2016 року.

Висновками акта, зокрема, встановлено, що Товариством під час митного оформлення імпортованих товарів при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, заявлялися недостовірні відомості щодо витрат (складових митної вартості) на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України автомобільним транспортом перевізника ВКФ "ВВВ" на умовах поставки FСА, що призвело до порушення вимог пункту 5 частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України від
13.03.2012 № 44. В результаті заниження митної вартості імпортованих товарів сума податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита становить ~money0~ (умовне нарахування становить ~money1~).

Враховуючи викладене, Товариством також порушено вимоги пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України у частині визначення бази оподаткування товарів, які ввозяться на митну територію України, що спричинило заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість внаслідок заявлення недостовірних відомостей щодо складових митної вартості оцінюваних товарів на суму ~money2~

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 11 лютого 2016 року про донарахування товариству "Неохим В" податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів, на загальну суму ~money3~, в тому числі за основним платежем ~money4~, штрафними (фінансовими) санкціями ~money5~

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент митного оформлення) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у тому числі, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, у тому числі, витрати на транспортування після ввезення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що митним законодавством встановлено загальне правило, згідно якого транспортування по території України, не включається до митної вартості товарів. В той же час, Митним кодексом визначений окремий випадок включення суми такого транспортування до митної вартості, коли витрати на транспортування після ввезення на територію України не виділені з ціни.

Суди попередніх інстанцій встановили між Товариством (покупець) та ТОВ "Орелмасло", Російська Федерація, (продавець) укладено контракт № 14 від 2 квітня 2012 року щодо придбання соапстоку (товар).

На виконання умов договору позивачем придбавався вказаний товар окремими партіями згідно рахунків фактури.

В ході перевірки по 24-ти митних деклараціях:

805130000/2013/015102,805130000/2014/001964,805130000/2014/002362,

805130000/2014/003329,805130000/2014/003778,805130000/2014/004068,

805130000/2014/004286,805130000/2014/004954,805130000/2014/005187,

805130000/2014/005485,805130000/2014/005823,805130000/2014/006639,

805130000/2014/008429,805130000/2014/008703,805130000/2014/008956,

805130000/2014/009134,805130000/2014/009991,805130000/2014/010397,

805130000/2014/010411,805130000/2014/011228,805130000/2014/012298,

805130000/2014/012917,805130000/2014/013295,805130000/2014/0016153

виявлені факти заниження митної вартості внаслідок включення не в повному обсязі витрат на транспортування при визначенні митної вартості товарів під час митного оформлення.

Під час оформлень митних декларацій позивач надавав підрозділу митного оформлення в електронній формі наступні документи, що стосуються митної вартості товарів: митну декларацію; декларацію митної вартості; СМR (транспортний документ); довідки перевізника ВКФ СП ТОВ "ВВВ" з визначенням вартості перевезення вантажу за маршрутом м. Орел до митного кордону України.

В ході перевірки позивачем також надані договір №05/04-7 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 5 квітня 2006 року, договір про надання послуг з перевезення вантажів №0201-1 від 2 січня 2013 року, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, довідки-калькуляції, звіти перевізника та платіжні документи.

Вартість перевезення вантажу до митного кордону України та в межах України визначено у звітах перевізника, які надано під час перевірки.

За приписами частини 6 пункту 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем у кожному окремому випадку, з урахуванням довідок перевізників про вартість перевезення до митного кордону України, задекларовано митну вартість товару, про що до вантажних митних декларацій внесено відповідні відомості у відповідних графах і митним органом було визнано таку митну вартість під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, про що в них проставлено відповідні відмітки.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

Суди встановили, що позивачем надані довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які містять всю необхідну інформацію: вказаний адресат довідки; чітко прописаний зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України), описаний маршрут, приведені дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення; - дата складання довідки; підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства. Ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України, була виділена, відповідно наявність наданих документів під час митного оформлення та первинних документів дозволяє обчислити вартість перевезення від місця за кордоном до митного кордону України.

Копії вказаних довідок долучені до матеріалів справи.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що аналіз документів наданих Товариством до митного оформлення товару перелік яких наведено також в акті перевірки, дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності податкового повідомлення - рішення

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі № 818/178/16 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду