Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №810/1227/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа № 810/1227/17

адміністративне провадження № К/9901/1680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (колегія у складі суддів: Кобаля М. І., Епель О. В., Карпушової О. В. ) у справі № 810/1227/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі відповідач, податковий орган) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (надалі другий відповідач) про стягнення з Державного бюджету пені за порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі ~money0~ за травень 2012 року на рахунок підприємства надійшло лише 28 березня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №32. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №810/1963/16 стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за травень 2012 року за період з 11 червня 2013 року по 2 вересня 2016 року у розмірі ~money1~

Київський окружний адміністративний суд постановою від 26 травня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за травень 2012 року у розмірі ~money2~ В іншій частині у позові відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у частині стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму ~money3~ належить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з неправильним розрахунком суми пені позивачем. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність податкового органу спричинила затримку у бюджетному відшкодуванні ПДВ, наслідком чого є нарахування пені за кожен день прострочення бюджетного відшкодування.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 грудня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував. Адміністративний позов в частині стягнення пені за порушення строків бюджетного відшкодування за травень 2012 року за період з 2 серпня 2012 року по 10 червня 2013 року - залишив без розгляду. Ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за травень 2012 року за період з 3 вересня 2016 року по 28 березня 2017 року у розмірі ~money4~ В іншій частині у позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що позивач звернувся до суду з даним позовом 30 березня 2017 року, подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20 червня 2012 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, де у рядку 23.1 заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі ~money5~

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 810/1963/16, яка набрала законної сили 14 лютого 2017 року, адміністративний позов Товариства про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені з Державного бюджету України задоволений у повному обсязі.

Вказаним рішенням суду зобов'язано Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми у розмірі ~money6~, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс".

Крім цього, постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за травень 2012 року за період з 11 червня 2013 року по 2 вересня 2016 року у розмірі ~money7~

Днем, коли відповідачі зобов'язані були завершити вчинення відповідних дій та виплатити Товариству бюджетне відшкодування у розмірі ~money8~ є 1 серпня 2012 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що суму ПДВ у розмірі ~money9~ на банківський рахунок Товариства зараховано лише 28 березня 2017 року.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України у загальному розмірі ~money10~, з яких пеня за період з 2 серпня 2012 року по 10 червня 2013 року складає ~money11~, а пеня за період з 3 вересня 2016 року по 28 березня 2017 року - ~money12~

Приймаючи рішення про залишення без розгляду частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у частині 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Тобто, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення пені за період з 2 серпня 2012 року по 10 червня 2013 року.

Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду (постанові від
14.03.2019 справа №822/553/17, адміністративне провадження №К/9901/35351/18) в аналогічних правовідносинах висловив правову позицію, відповідно до якої, частиною 1 статті 6 КАС України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року, встановлювалось, що кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. За змістом частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 99 КАС України або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас частиною третьою згаданої статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 2 статті 99 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналогічні положення закріплені й у відповідних частинах статті 122 КАС в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-\/ІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року. Отже КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Вирішуючи питання, що пов'язане із обчисленням строку звернення до адміністративного суду із вимогами, які є предметом розгляду цієї справи, Суд виходить з такого. Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя здійснюючи правосуддя керується верховенством права. Невід'ємною частиною принципу верховенства права є справедливість, пропорційність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12,200.13 цієї статті визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. У відповідності до пункту 200.14 статті 200 якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 цієї статті, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У відповідності до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов'язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов'язується саме із недотриманням суб'єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).Крім того, положеннями пункту 43.3 статті 43 ПК України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Системний аналіз положень статті 43 та пункту 200.23 статті 200 ПК України, дає підстави для висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість. Визначений законодавцем строк в 1095 днів також свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв'язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку. Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. При цьому, право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду. Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням пункту 5.2 статті 5 ПК України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення пункту 5.2 статті 5 ПК України.

Отже, ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується із статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 122 КАС України (в редакції з 15.12.2017). Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, відповідно до якого, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.

Строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 810/1227/17 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року у справі № 810/1227/17 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник

Судді Верховного Суду