Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.06.2023 року у справі №380/7050/20
Постанова КАС ВП від 27.06.2023 року у справі №380/7050/20

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/7050/20

адміністративне провадження № К/9901/33017/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №380/7050/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брок» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003810507 та №0003820507 від 30.03.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі №380/7050/20 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.

Ухвалою суду від 26.06.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 27.06.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2020 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Брок» з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТзОВ «Овертрейд компані» за період березень, травень, липень, серпень 2019 року, ТзОВ «ОЛД Трейд» за період липень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, травень, липень, серпень 2019 року та податкових деклараціях з податку на прибуток за перший квартал 2019 року, півріччя 2019 року та три квартали 2019 року.

За результатами перевірки складено Акт від 05.03.2020 №492/05.7/20833498 (а.с.10), яким встановлено порушення позивачем:

п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за №860/4153, внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1908842,40грн., в тому числі: за 1 квартал 2019 року на 293243,40грн., за 2 квартал 2019 року - 255474грн., за 3 квартал 2019 року - 1360125грн.;

п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 2120936грн., в тому числі за березень 2019 року в сумі 325826грн., за травень 2019 року в сумі 283860 грн., за липень 2019 року в сумі 1296048грн., за серпень 2019 року в сумі 215202грн.

Згідно висновку, викладеного в акті перевірки контролюючого органу, позивачем задекларовані господарські операції, які не мали реального характеру.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 30.03.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0003820507, яким за порушення вимог п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток в сумі 2863263,60грн. в тому числі на 1' 908' 842,40грн. - за основним платежем та 954421,20грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

№0003810507, яким за порушення вимог п. 198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 3' 181' 404,00грн. в тому числі на 2' 120' 936,00 грн. - за основним платежем та 1' 060' 468,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування. В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами не відповідає дійсності, адже такі операції підтверджені усіма необхідними первинними документами. Також позивач вказав, що недотримання його контрагентами податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цих контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності. Товариство зазначає, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем,

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на висновки акту перевірки. Позиція відповідача полягає в тому, що згідно з представлених документів, інформаційних баз ДПС товари та послуги не могли бути придбані у ТОВ «Олд Трейд» та ТОВ «Овертрейд компані», що по суті засвідчує безоплатне одержання позивачем даних послуг.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що внаслідок відсутності у позивача належних та допустимих доказів реальності сумнівних господарських операцій відповідачем правомірно встановлено факт нереальності їх вчинення та як наслідок юридичну дефектність згаданих первинних документів. Відповідно спірні операції позивача не підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку позивача. Як вказав суд, будь-яких інших доказів руху активів у процесі здійснення господарської операції та дійсному економічному змісту і ділової мети позивач суду не надав.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи податковий орган відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням, фізичної можливості надання контрагента послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу, які зазначені в акті перевірки.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган оскаржив його у касаційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 12.03.2020 у справі №813/2036/15, від 06.06.2018 у справі №2231/15, від 13.11.2020 у справі №820/820/18. Також підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із відсиланням на пункт 1 частини другої статті 328 КАС України, тобто з підстав недослідження судом доказів.

Відповідач стверджує, що на нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Олд Трейд» вказують наступні факти: відсутність наявних трудових ресурсів ТОВ «Олд Трейд» для виконання зазначених робіт, дефектність оформлених первинних документів, відсутність у ТОВ «Олд Трейд» матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення робіт на різних та віддалених один від одного об`єктах, відсутність основних засобів, які фізично необхідні при здійсненні вищенаведених операцій. Крім того, на підставі аналізу інформаційних баз ДПС та діяльності ТОВ «Овертрейд компані» контролюючий орган дійшов висновку про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного надання робіт та послуг, з огляду на те, що у позивача є всі необхідні технічні можливості для здійснення послуг самостійно. Встановлено, що підприємство надає послуги з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг), що в подальшому реалізуються на адресу інших суб`єктів господарювання та відсутність фактів подальшої реалізації придбаних послуг по ланцюгу постачання. На підставі викладеного, податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішення суду апеляційної інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судового рішення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Овертрейд компані», ТОВ «Брок».

З матеріалів справи слідує, що у 2019 році позивач уклав договори про надання послуг з ТзОВ «Овертрейд компані», а саме:

1)договір про надання послуг № 02/01 від 02.01.2019, п.2.1 вказаного договору передбачено, що ТзОВ «Овертрейд компані» (виконавець) надає послуги по виготовленню, монтажу, демонтажу, обслуговуванню рекламного зображення на рекламних конструкціях ТзОВ «Брок» (замовник). (а.с. 80).що підтверджується актом №ОУ-1455/03 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2019, податковою накладною №1455 від 31.03.2019;

2) договір про надання послуг № 25/03 від 25.03.2019, в п.2.1 вказаного договору передбачено, що ТзОВ «Овертрейд компані» (виконавець) надає послуги по виготовленню, монтажу, демонтажу, обслуговуванню зображення на рекламних конструкціях ТзОВ «Брок» (замовник) (а.с. 89), що підтверджується актом №ОУ-464/05 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2019., податковою накладною №464 від 31.05.2019;

3) договір про надання послуг № 24/06 від 24.06.2019р., п.2.1 вказаного договору визначено, що ТзОВ «Овертрейд компані» (виконавець) надає послуги по виготовленню, монтажу, демонтажу, обслуговуванню зображення на рекламних конструкціях ТзОВ «Брок» (замовник) (а.с. 98), що підтверджується актом № ОУ-576/07 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2019, податковою накладною № 576 від 31.07.2019;

4) договір про надання послуг № 22/07 від 22.07.2019, в п.2.1 вказаного договору передбачено, що ТзОВ «Овертрейд компані» (виконавець) надає послуги по виготовленню, монтажу, демонтажу, обслуговуванню зображення на рекламних конструкціях ТзОВ «Брок» (замовник) (а.с. 107), що підтверджується актом № ОУ-000006 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 28.08.2019, актом № ОУ-0000007 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2019р., податковою накладною № 525 від 28.08.2019, податковою накладною № 613 від 31.08.2019.

У червні 2019 року ТзОВ «Брок» укладено з ТзОВ «Олд трейд» договір про надання послуг № 03/6 від 03.06.2019, п.2.1 вказаного договору передбачено, що ТзОВ «Олд трейд» (виконавець) надає послуги по заміні рекламних конструкцій, інші послугу для ТзОВ «Брок» (замовник) (а.с. 60), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

ТзОВ «Овертрейд компані», ТзОВ «Олд трейд» зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи вказаних підприємств не були визнані недійсними в судовому порядку, виписані на виконання договорів про надання послуг податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних,

Акт перевірки свідчить, що ТзОВ «Олд трейд» у липні 2019 року задекларувало 17 застрахованих осіб. У свою чергу, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність необхідних умов для реалізації відповідної господарської діяльності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що ТзОВ «Овертрейд компані» у березні, травні, липні та серпні 2019 року задекларував 10-14 застрахованих осіб. Контролюючий орган зробив висновок про відсутність необхідних умов для реалізації відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

Таким чином, відповідач встановив, що послуги, які згідно наданих документів використано в господарській діяльності ТзОВ «Брок», не могли бути придбані у ТзОВ «Офертрейд компані» та ТзОВ «Олд трейд», що свідчить про безоплатне одержання товариством даних послуг.

Суд першої інстанції вважав доводи податкового органу обґрунтованими. Як зазначено у судовому рішенні, враховуючи специфіку виконання вищенаведених робіт, які характеризуються своєрідними фізичними властивостями робіт та потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу, необхідної наявності спеціальних знань (фаху) працівників для виконання робіт. Відповідні роботи повинні здійснюватися із залученням стороннього трудового ресурсу, так як наявний у ТОВ «Олд Трейд» трудовий ресурс недостатній для виконання таких робіт. В ході проведення перевірки встановлено, що штатна чисельність працюючих ТОВ «Олд Трейд» склала 17 осіб, що є свідченням того, що на ТОВ «Олд Трейд» недостатній трудовий ресурс для виконання робіт на вищезазначених об`єктах на користь замовників. Отже за відсутності достатнього людського ресурсу ТОВ «Олд Трейд» не могло виконати зазначений обсяг робіт. Крім цього, аналізом номенклатурного ряду товарів (робіт, послуг), згідно даних ЄРПН за липень 2019 року встановлено розбіжність в номенклатурі товарів (робіт, послуг) під час здійснення придбання та продажу, а саме обрив ланцюга постачання робіт, послуг (пересорт).

Також, суд першої інстанції врахував, що як встановлено в ході проведення перевірки, ТОВ «Овертрейд компані» самостійно виконати обсяг вищенаведених робіт, послуг не міг. Так, при кількості працюючих на підприємстві відповідно до поданих до ДПС податкового звіту щодо суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ, звітів ЄСВ штатна чисельність працюючих ТОВ «Овертрейд компані» склала 10-14 осіб, що є свідченням того, що на ТОВ «Овертрейд компані» недостатній трудовий ресурс для виконання робіт на вищезазначених об`єктах на користь замовників. Аналіз актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) засвідчив, що їх зміст підтверджує нереальність операцій з надання вказаних робіт за березень, травень, липень, серпень 2019 року, а також про дефектність первинних документів (договорів, податкових накладних) оформлених на придбання вищезазначених робіт/послуг ТОВ «Брок» від ТОВ «Овертрейд компані». Крім цього, аналізом номенклатурного ряду товарів (робіт, послуг), згідно даних ЄРПН за березень, травень, липень, серпень 2019 року встановлено розбіжність в номенклатурі товарів (робіт, послуг) під час здійснення придбання та продажу, а саме обрив ланцюга постачання робіт, послуг (пересорт).

У свою чергу, апеляційний суд з такими висновками не погодився. Суд апеляційної інстанції відзначив, що контролюючий орган в акті перевірки не зазначає, яким чином з заявленою кількістю працюючих осіб контрагенти не могли виконати певні роботи для позивача за вищевказаними договорами. Незрозуміло як відповідач та суд першої інстанції визначає відсутність людського ресурсу для виконання робіт.

Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Апеляційним судом встановлено, що надані до перевірки документи, а саме: договори про надання послуг, акти здачі прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення, за операціями з переліченими контрагентами містять всі обов`язкові реквізити, містять ідентифікаційні дані керівників юридичних осіб які їх підписали. Вказані документи розкривають зміст господарської операції та підтверджують обставини щодо фактичного виконання робіт (послуг), а тому є первинними документами в розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру спірних господарських операцій, з огляду на ненадання позивачем окремих документів на підтвердження їх здійснення та наявність недоліків у їх оформленні, Верховний Суд оцінює критично та зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

У цій справі суд апеляційної інстанції констатував, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу, які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14, апеляційний суд вказав, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

У цій справі, перевірки первинних документів вказаних контрагентів проведено не було, пояснень у осіб відповідальних за здійснення вказаних видів діяльності не відбирались, а тому відображені в акті перевірки позивача відомості за результатами аналізу інформаційного ресурсу бази податкового обліку відповідача є припущенням податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних виробничих та трудових ресурсів для виконання вказаного обсягу робіт.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган не довів жодними належними, допустимими та достовірними доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для останнього здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не міг не врахувати, що обставини щодо виявлених порушень, не підтверджуються належними та допустимими доказами з покликанням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади.

Разом з тим, колегія суддів відзначила, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції надано відповідачу достатній час для подання: відповідних доказів, якими підтверджуються викладені в акті перевірки відомості стосовно недостатності у контрагентів трудових ресурсів, відсутності необхідних виробничих ресурсів, транспортних засобів та придбання відповідних послуг для провадження зазначеного виду діяльності.

Суд констатував, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентами.

Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанцї щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, апеляційний суд неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

У цій справі необхідно наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №380/7050/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду