Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/20719/14

адміністративне провадження №К/9901/9569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2015 року (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року (колегія у складі суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі № 826/20719/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Естат» про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (далі - позивач або ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Естат» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задоволено повністю.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов до висновку що операції, вчинені між позивачем та ТОВ «Естат» містять у собі ділову мету, оскільки позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті укладених договорів і відповідачем не доведено протилежне.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

Відповідачем зазначено, що оскільки податкова накладна підлягає одночасному відображенню у податкових зобов'язаннях і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та в реєстрі отриманих податкових накладних покупця, тому якщо платником податку постачальником суми ПДВ, вказані у податковій накладній, яка видана покупцю, не включені до податкових зобов'язань, або такі зобов'язання не уточнені постачальником, зазначене є підставою для вилучення сум ПДВ з податкового кредиту покупця.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підставі для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі направлення від 14 липня 2014 року №791/26-58-15-01-02, наказу від 14 липня 2014 року №1681, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Інвест-Регіон» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 2 509 649 грн та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який становить 2 915 871 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за травень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 26 липня 2014 року № 3433/26-58-15-01-31-34532275.

Висновками акта встановлено порушення статті 22 статті 138, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 185, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищено від'ємне значення з ПДВ по декларації за травень 2014 року у сумі 2 327 500 грн та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за травень 2014 року на загальну суму 128 047 грн.

Висновки акта перевірки базуються на тому, що за період своєї діяльності ТОВ «Естат» не здійснювало придбання АЗК та обладнання (відсутні зареєстровані податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних та відсутні податкові зобов'язання контрагентів), земельна ділянка, на якій розташований вказаний комплекс, знаходиться у суборенді ТОВ «Естат», договір оренди або суборенди ТОВ «Інвест-Регіон» до перевірки не надавався. За таких умов, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами господарських відносин із ТОВ «Естат», оскільки, на думку службових осіб податкового органу, ці господарські відносини не носили реального характеру.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2014 року №0000281501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 327 500 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Інвест-Регіон» (Покупець) та ТОВ «Естат» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 20 травня 2014 року, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує (приймає у власність) нерухоме майно, а саме: будівлю, комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП), загальною площею 115,2 м2, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 46-Б.

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу рухомого майна від 20 травня 2014 року, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує (приймає у власність) рухоме майно, що входить до складу будівлі, комплексу придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП), загальною площею 115,2 м2, за вказаною адресою.

В подальшому сторонами складено та підписано акти приймання - передачі нерухомого та рухомого майна від 20 травня 2014 року з переліком та вартістю нерухомого та рухомого майна, яке переходить у власність ТОВ «Інвест-Регіон».

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Інвест-Регіон» здійснено повну оплату за придбане рухоме та нерухоме майно на підставі платіжних доручень № 9061, № 9062, № 9063 від 20 травня 2014 року, № 1279 від 16 грудня 2014 року.

TOB «Інвест-Регіон» в травні 2014 року задекларовано податковий кредит по податкових накладних № 1 та № 2 від 20 травня 2014 року, виписаних ТОВ «Естат» на загальну суму 13 965 000 грн, в тому числі ПДВ 2 327 500 грн.

Вказані первинні документи досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, копії долучено до матеріалів справи. Податковий орган не зазначив, що зазначені документи мають дефекти форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 826/20719/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду