Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №809/836/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 809/836/17

адміністративне провадження № К/9901/335/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 809/836/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду (колегії суддів у складі: В. В. Кафарський, Н. В. Біньковська, Я. П. Матуляк) від 21 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: О. І. Довга, З. М. Матковська, І. І. Запотічний) від 11 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 20 грудня 2013 року по адміністративній справі № 2-а-13954/2011;

- зобов`язати Державну казначейську службу України провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації в розмірі трьох відсотків річних від суми 5532,00 грн. за період з 24 грудня 2013 року до 28 лютого 2017 року за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 20 грудня 2013 року по адміністративній справі № 2-а-13954/2011.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Державна казначейська служба України в порушення вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок порушення строку для перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів у розмірі 5532,00 грн., не нарахувала та не виплатила компенсацію за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу виданому Коломийським міськрайонним судом 20 грудня 2013 року по адміністративній справі № 2-а-13954/11.

Зобов`язано Державну Казначейську службу України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа від 20 грудня 2013 року за № 2-а-13954/2011.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 29 грудня 2017 року Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 січня 2018 року, визначено склад суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.

6. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України та встановлено строк до 21 лютого 2018 року для подачі відзиву на касаційну скаргу; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення оскаржуваних судових рішень.

7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 690/0/78-19 від 11 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 27 червня 2019 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Державної Казначейської служби України із виконавчим листом за № 2-а-13954/11, виданого 20 грудня 2013 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 5532,00 грн. на користь ОСОБА_1

12. 28 лютого 2017 року на картковий рахунок позивача поступили кошти в сумі 5532,00 грн. від Державної казначейської служби України на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 .

13. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за порушення строку перерахування коштів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався вимогами ст. 2, 3, 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

15. На підставі зазначених норм права, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач порушив строки виплати коштів при виконанні виданого судом виконавчого листа від 20 грудня 2013 року за № 2-а-13954/2011 щодо стягнення з державного органу коштів на користь позивача, відтак зобов`язаний здійснити виплату компенсації за таке порушення строків.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. Зокрема, скаржник зазначив, що судові рішення не виконувалися тривалий час у зв`язку з недостатнім бюджетним фінансуванням таких витрат, а не внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідача. Скаржник зазначив, що вживав дії для того, щоб виконати судове рішення, однак обмежений фінансовими можливостями виділених для виконання судових рішень, які виконувались по іншим зобов`язанням в порядку черговості, боржником за якими є державні органи.

18. Внаслідок відсутності виділених для виплату коштів на користь позивача на виконання рішення суду, відсутня вина відповідача, та як наслідок необхідність виплатити компенсацію.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

22. Відповідно до ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

23. Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

24. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №4901-УІ, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

25. Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

26. Згідно п. 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

27. Відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

28. Згідно п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

29. Відповідно до п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

30. Згідно п. 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

31. Відповідно до пп. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

32. Вирішуючи дану справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки Державною казначейською службою України рішення суду у справі № 2-а-13954/11 не було виконано у порядку та строки, визначені Законом № 4901-VI, бездіяльність відповідача є протиправною, а вимоги підлягали задоволенню.

33. Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на таке.

34. Аналізуючи вищенаведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, у зіставленні зі встановленими обставинами судами попередніх інстанцій цієї справи, Суд звертає увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень на якого покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів, а у випадку їх не виконання протягом трьох місяців, на виплату стягувачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

35. При чому, з огляду на положення ст. 2 Закону № 4901-VI, держава гарантувала виконання рішення суду про стягнення коштів протягом трьох місяців, а у випадку їх не перерахування зобов`язалась виплатити стягувачу компенсацію у розмірі встановленому Законом. Такий обов`язок, як то виконання рішення суду про стягнення коштів, так і виплата компенсації у випадку його не виконання протягом встановленого строку для суб`єкта владних повноважень, в особі відповідача є абсолютним.

36. Твердження скаржника про відсутність бездіяльності Казначейства з виконання виконавчого листа виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 20 грудня 2013 року по адміністративній справі № 2-а-13954/2011, у зв`язку недостатністю коштів, колегія суддів вважає достатньо необґрунтованими та безпідставними.

37. Положення статті 124 Конституції України та статей 7, 14 та 255 КАС України (ред. з 06 липня 2005 року до 15 грудня 2017 року), що відповідає вимогам статей 14, 370 КАС України ( в редакції з 15 грудня 2017 року) свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України та статті 6 КАС України принципу верховенства права.

38. У рішенні ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України», остаточним стало 15 січня 2010 року (Заява № 40753/07) визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією

39. У рішенні ЄСПЛ від 17 січня 2006 року по справі «Гордєєви і Гурбик проти України» (Заяви № 27370/03 і № 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

40. Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2005 року по справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

41. Відтак доводи скаржника про недостатнє асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» не узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

42. Беручи до уваги встановлений судами факт виконання рішення суду про стягнення коштів у сумі 5532 грн. лише 28 лютого 2017 року по виконавчому документу, який надійшов до Казначейства на виконання 24 грудня 2013 року, та практику Європейського суду з прав людини з вказаного питання, Суд вважає, що в даному випадку тривалість виконання судового рішення була надмірною і не відповідала положенню статтю 5 Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

43 Як вже було зазначено вище, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, несплата компенсації за невиконання судового рішення на підставі відсутності бюджетних коштів, не може бути причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

44. Скарга скаржника відносно відсутності у законодавстві строків виплати компенсації не відповідає дійсності та спростовуються положеннями пунктів 3, 48, 50-52 Порядку № 845 за якими, - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

45. Крім того компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Казначейство веде бухгалтерський облік та складає звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку.

46. Отже, у позивача виникло право на отримання компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу на підставі ст. 5 вказаного Закону та пунктів 50-52 Порядку.

47. Враховуючи визнання відповідачем факту прострочення платежу, що підтверджується в тому числі Рішенням про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 13 липня 2017 року № 100, його невиконання на день розгляду справи в суді першій інстанції, якому надавав оцінку суд апеляційної інстанції, Суд не вбачає жодних фактів і аргументів, здатних переконати Суд дійти іншого висновку, ніж щодо правомірності задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасне виконання виконавчого листа виданого 20 грудня 2013 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області по справі № 2а-13954/2011.

48. При цьому суди правильно послалися на положення Закону № 4901-VI та Порядку № 845.

49. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

51. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов