Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №808/3833/15

адміністративне провадження №К/9901/15446/18

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 у справі № 808/3833/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь» (далі - позивач, ПАТ «ЗМЗ «Запоріжсталь») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000104600, № 0000114600, № 0000124600, № 0000134600, №0000144600, № 0000154600, № 0000194600, № 0000204600 від 03.07.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.07.2015 №0000104600, № 0000114600, № 0000124600, № 0000134600, № 0000154600, №0000194600, № 0000204600. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.11.2017 касаційну скаргу задовольнив частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №808/3833/15 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2015: № 0000204600, в частині завищення суми податкового кредиту та від`ємного значення за березень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму 2 038 321,79 гривня; №0000194600, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за травень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму відшкодування податку на додану вартість - 2 038 321,79 гривня та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 019 160,90 гривня; №0000114600 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 191 608,91 гривень; № 0000104600 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 751 734,40 гривні, у тому числі за основним платежем у сумі 1 834 489,60 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 917 244,80 гривні - скасував та в цій частині направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі № 808/3833/15 - залишено без змін.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 контролюючий орган подав до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених п. 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції Закону до 15 грудня 2017 року).

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2018 відкрито провадження у справі №808/3383/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 05 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 КАС України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У заяві контролюючий орган просить переглянути вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 5 частини першої статті 237 КАС України, скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, а також ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ЗМЗ «Запоріжсталь» відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16 та від 29 березня 2017 року, які на думку відповідача, підтверджують невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Позиція контролюючого органу наведена у заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції, та полягає у тому, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність порушень у діях позивача вимог податкового законодавства, оскільки не було взято до уваги інформацію щодо формування складу валових витрат та податкового кредиту за відповідний період, який перевіряв контролюючий орган, з контрагентами посадові особи яких заперечують свою участь у діяльності таких та підписанні первинних документів, судами не було взято до уваги дефектність первинних бухгалтерських документів, наявність вироку суду щодо фіктивного ведення господарської діяльності. Крім того, заявник посилається як на підставу перегляду судового рішення, на не дослідження всіх доводів відповідача.

Суди встановили наступні фактичні обставини справи.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої був складений акт № 92/28-04-46/00191230 від 16.06.2015, яким встановлено порушення позивачем вимог:

п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток; пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 , п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 1.1. розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, зареєстрованого в Мін`юсті України 01.02.2013 за № 201/22733, розділу I «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за № 2118/24650, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню; пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб; пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784 (діяв до 31.03.2014) та наказом Міністерства доходів і зборів України 21.01.2014 № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за № 228/25005 (діє з 01.04.2014); ст. 1, 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення строків розрахунків по контрактах № 2013.60.1274.01 від 29.12.2012 з Компанія «Carbo One Ltd» (Кіпр) та № RM-Zapstal-2013 від 01.12.2013 з «RUSAL MARKETING GMBH» (Швейцарія).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 03.07.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення, що оскаржувались у даній справі.

Аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень Верховного Суду України, викладених у постановах від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), 29 березня 2017 року (справа № 826/11082/14), не дає підстав вважати, що висновок Вищого адміністративного суду України у цій справі не відповідає висновкам щодо застосування норм матеріального права, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України.

Так, висновки ухвали Вищого адміністративного суду України про перегляд якої подано заяву стосувались правового регулювання, зокрема п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 161.2 ст. 161 ПК України, в частині заниження податку на прибуток; пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 , п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 1.1. розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, зареєстрованого в Мін`юсті України 01.02.2013 за № 201/22733, розділу I «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за № 2118/24650, в частині завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту та завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню; пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині заниження податку на доходи фізичних осіб; пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784 (діяв до 31.03.2014) та наказом Міністерства доходів і зборів України 21.01.2014 № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за № 228/25005 (діє з 01.04.2014); ст. 1, 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення строків розрахунків по контрактах № 2013.60.1274.01 від 29.12.2012 з Компанія «Carbo One Ltd» (Кіпр) та № RM-Zapstal-2013 від 01.12.2013 з «RUSAL MARKETING GMBH» (Швейцарія).

Постанови Верховного Суду України на які посилається заявник і які надано на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку, стосувалися іншого правового регулювання та фактичних обставин, зокрема виключно, щодо права на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 ПК України у випадку коли первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема у підписанні первинних документів та за наявності ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, а саме створення суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Отже, такі не можуть свідчити про невідповідність рішення суду висновкам Верховного Суду України в частині, що стосуватись заниження податку на прибуток, заниження податку на доходи фізичних осіб та в частині порушення строків розрахунків згідно Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як вбачається із заяви про перегляд судового рішення відповідач не зазначає, а з судових рішень не вбачається, що аналізуючи, досліджуючи та встановлюючи обставини щодо правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ТОВ «Артеміда Трейд», ПП «Промгазстрой», ТОВ «ГудВей Транс», ТОВ «Антей сервіс», ТОВ «Логістичні системи бізнесу», ТОВ «Ясна Трейд», ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логістікс» ТОВ «Скіф-Шіппінг» (ТОВ «Метінвест-Шіппінг») нерезидентом компанією «OMEX Distribution (UK) LLP» м. Лондон, Великобританія, суди надавали висновок щодо фактів за якими первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема у підписанні первинних документів та фактів щодо наявності ухвал, постанов чи вироків у справах про вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, а саме створення суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, і не вбачається, що такі не відповідають висновкам викладеним у рішеннях на які посилається заявник.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України про перегляд якої подано заяву вбачається, що суд встановивши наявність вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 у кримінальній справі № 646/3810/15-к щодо директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» ОСОБА_1 , яким його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, справу в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2015 року: № 0000204600, в частині завищення суми податкового кредиту та від`ємного значення за березень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму 2 038 321,79 гривня; № 0000194600, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за травень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму відшкодування податку на додану вартість - 2 038 321,79 гривня та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 019 160,90 гривня; № 0000114600 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 191 608,91 гривень; № 0000104600 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 751 734,40 гривні, у тому числі за основним платежем у сумі 1 834 489,60 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 917 244,80 гривні за наслідками правовідносин позивача з вказаним контрагентом направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд зазначає, що оскільки в цій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, отже у вказаній справі відсутні висновки суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, у зв`язку з чим така ухвала, у вказаній частині, не може бути предметом перегляду.

Також слід зазначити, що постановою Верховного Суду України у справі № 21-170а16 від 22.03.2016, на яку посилається заявник, судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанції були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав не належного з`ясування обставин справи, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, слід зазначити, що така підстава для подання заяви про перегляд судового рішення, яку зазначив заявник, як не дослідження всіх доводів відповідача, не передбачена ст.237 КАС України.

Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Верховного Суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи та правового регулювання, а отже не підтверджують невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 у справі № 808/3833/15 - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду