Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа №826/922/17

адміністративне провадження №К/9901/136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 (колегія суддів у складі: Аблова Є.В., Мазур А.С., Літвінової А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (колегія суддів у складі: Кузьмишиної О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 826/922/17 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 31.12.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ) про визнання нечинними та скасування постанов КМУ, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що Управління соціального захисту населення Дунаєвецької державної адміністрації Хмельницької області не повідомило його особисто про постанову КМУ від 27.04.2016 № 317 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». Він, як важко хвора людина, інвалід війни 2-ої групи, фізично не може вести активне суспільне життя та бути в курсі всіх прийнятих постанов КМУ та Законів України.

Відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не наведено обставин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку.

Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що Управління соціального захисту населення Дунаєвецької державної адміністрації Хмельницької області лише в жовтні 2016 року повідомило його про значне зменшення норми споживання природного газу для опалення будинку, що і стало причиною звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою про поновлення його конституційних прав на соціальних захист.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження є постанова КМУ від 28.10.2015 № 842 «Про внесення змін до постанови КМУ від 06.08.2014 № 409», яка опублікована в Урядовому кур'єрі 03.11.2015 № 204 та від 27.04.2016 № 317 «Про внесення змін до постанови КМУ від 06.08.2014 № 409», яка облікована в Урядовому кур'єрі 30.04.2016 № 83.

Так, строк оскарження нормативно-правового акта починається з дня офіційного оприлюднення (опублікування) такого акта, незважаючи на те, коли особа, на яку поширюється його дія, фактично ознайомилася з ним.

Отже, позивач мав реальну можливість ознайомитися зі спірними постановами КМУ з дати їх опублікування в офіційних друкованих виданнях, відповідно, 03.11.2015 та 30.04.2016.

Водночас, до суду з даним адміністративним позовом він звернувся лише 31.12.2016, тобто з порушенням процесуального строку.

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 155 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 100 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі № 826/922/17 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх Судді: О.В. БілоусПомічник судді Т.Г. Стрелець