Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2020 року у справі №817/1214/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №817/1214/16

адміністративне провадження №К/9901/42941/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 817/1214/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Рівненській області,

третя особа ОСОБА_2

про визнання протиправними дії та скасування реєстрації,

за касаційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (у складі колегії суддів Шевчук С.М., Бучик А.Ю., Майора Г.І.)

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Рівненській області (далі також - відповідач, ДАБІ), за участю третьої особи ОСОБА_2 (далі також - третя особа, ОСОБА_2 ), у якому просив визнати протиправними дії щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № РВ 081160270275 від 27 січня 2016 року, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 141160360862 від 05 лютого 2016 року, та їх скасування.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність шляхом викупу, в межах якої громадянці ОСОБА_2 було зведено металеву конструкцію на фундаменті раніше існуючої споруди, щодо реконструкції якої подано оспорювані декларації. Реєстрація таких декларацій є неправомірною, оскільки дана споруда, попри реєстрацію права власності на неї за громадянкою ОСОБА_2 , фактично, не існує. Крім того, представник позивача посилається на ту обставину, що розроблений на реконструкцію проект не відповідає нормам законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил, що, на його думку, дозволяє вважати відомості, вказані у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, недостовірними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проектна документація на об`єкт будівництва "Реконструкція споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 ", розроблена на замовлення ОСОБА_2 , не відповідає положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил, що дозволяє вважати відомості, вказані у декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованій 27 січня 2016 року за № РВ081160270275, та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованій 05 лютого 2016 року за № РВ141160360862, недостовірними і слугує підставою для скасування їх реєстрації.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № РВ 081160270275 від 27 січня 2016 року та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 141160360862 від 05 лютого 2016 року, поданих ОСОБА_2 на об`єкт "Реконструкція споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 " діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений переліченими нормативно - правовими актами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного Суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 10 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 817/1214/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року суддею-доповідачем прийнято до свого провадження справу № 817/1214/16 та запропоновано сторонам подати додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Рівненської міської ради Рівненської області від 18 серпня 2011 року № 1055 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у спільну часткову власність шляхом викупу", з урахуванням змін, внесених рішеннями Рівненської міської ради Рівненської області від 22 листопада 2011 року № 1406 та від 23 лютого 2012 року № 1746, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки загальною орієнтовною площею 1397 м. кв. на АДРЕСА_1 у спільну часткову власність шляхом викупу для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування головного виробничого корпусу) в тому числі:

земельна ділянка площею 866,5 м.кв. (умовна частка земельної ділянки площею 1397 м.кв.) громадянинові ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі договорів купівлі-продажу від 06 серпня 2010 року (серія ВРА № 400430, ВРА № 400431, р.1819) та від 17 березня 2010 року (серія ВМР №330852, р.623), від 28 квітня 2011 року (серія ВРІ №856363, р. 944);

земельна ділянка площею 530,5 м.кв. (умовна частка земельної ділянки площею 1397 м.кв.) громадянинові ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі договорів купівлі-продажу від 06 серпня 2010 року (серія ВРА №400430, ВРА №400431, р. 1819) та від 17 березня 2010 року (серія ВМР №330852, р.623), від 28 квітня 2011 року (серія ВРІ №856363, р .944).

У свою чергу, на підставі договорів купівлі-продажу від 25 травня 2015 року № 627 та від 26 травня 2015 року № 640, укладених між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), останній на праві власності належить споруда загальною площею 60,1 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи.

В подальшому поштову адресу даної споруди змінено на АДРЕСА_1 .

На замовлення ОСОБА_2 ПМПФ "СпецРемБуд" було розроблено проект "Реконструкція споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 ".

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано 27 березня 2016 року за № РВ081160270275 декларацію про початок виконання будівельних робіт, подану ОСОБА_2 на об`єкт будівництва "Реконструкція споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 ".

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано 05 лютого 2016 року за № РВ141160360862 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, подану ОСОБА_2 на об`єкт "Реконструкція споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 ".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги та не надав правової оцінки тому, що оскільки реконструкція споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 передбачала зміну її зовнішньої конфігурації, то ОСОБА_2 зобов`язана була отримати містобудівні умови та обмеження для проектування її будівництва. Відтак, з огляду на те, що замовником проектної документації ОСОБА_2 не отримувались містобудівні умови та обмеження, не проводились уточнення раніше виконаних інженерних вимірів та інструментального обстеження об`єктів, зазначена проектна документація «Реконструкція споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 » не відповідає положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельним нормам, стандартам та правилам.

02 серпня 2017 року від ОСОБА_2 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено, що реконструкція споруди під нежитлову будівлю здійснена без зміни зовнішніх геометричних розмірів у плані існуючого фундаменту та не передбачає зміну її зовнішньої конфігурації, відтак, у декларації вірно вказано про відсутність обов`язку отримувати містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва.

31 жовтня 2017 року від ОСОБА_1 надійшли доповнення до касаційної скарги, де зазначається, що на об`єкти за адресою АДРЕСА_1 було накладено арешт у кримінальному провадженні № 42015180010000069 за заявою ОСОБА_1 за фактом службового підроблення документів, пов`язаних з оформленням права власності на нерухомість за вказаною адресою.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № РВ 081160270275 від 27 січня 2016 року, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 141160360862 від 05 лютого 2016 року.

Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало порушення його прав на земельну ділянку, а саме - земельна ділянка на АДРЕСА_1 , на якій знаходяться конструкції Остапчук Н.М . , є складовою земельної ділянки, на яку позивачем здійснено розробку проекту землеустрою.

Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені можливим порушенням права ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка запланована для відведення у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом викупу. Крім того, як зазначає позивач, на вказаній земельній ділянці, яка перебуває у його фактичному користуванні, знаходяться будівлі, що вже перебувають у його власності.

Відтак, вимоги про визнання протиправними та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № РВ 081160270275 від 27 січня 2016 року, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 141160360862 від 05 лютого 2016 року, є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні судом питання щодо законності проведення Остапчук Н.М. будівельних робіт, а саме реконструкції споруди під нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 .

Відтак, цей спір не пов`язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № РВ 081160270275 від 27 січня 2016 року, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 141160360862 від 05 лютого 2016 року не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини, головним чином, виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно правомірності проведення будівельних робіт на земельній ділянці, що запланована для відведення у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом викупу.

Крім того, судом встановлено та підтверджено скаржником у касаційній скарзі, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2016 року у справі № 569/4990/15-ц позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Стиль», за участю третьої особи ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за майно, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна літ "А-1", нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальною площею 58,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 633904356101, за адресою АДРЕСА_1 , що в минулому була спорудою площею 60,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 відповідно до договорів купівлі-продажу укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/14686/16-а за касаційною скаргою Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 457 кв.м. по АДРЕСА_1 , в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір може вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Важливо, що на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 30 травня 2017 року у справі № 826/11997/15, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин стосовно визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 815/2965/14, від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16 та від 16 жовтня 2019 року у справі № 821/828/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 820/6188/16, від 29 серпня 2019 року у справі № 826/24996/15 та від 26 вересня 2019 року у справі № 822/5814/15.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П`єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, п. 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, висловлену в справі «Омельченко проти України» (заява № 45965/08) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв`язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду; Суд нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплює «право на суд», в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (Bellet v. France, № 23805/94 п. 36, «Церква села Сосулівка проти України» № 37878/02 п. 50; Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі можуть вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Рівненській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та скасування реєстрації закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства, відтак ОСОБА_1 має право звернутися протягом 10 днів з дня отримання відповідної постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

І.В. Саприкіна