Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №620/1132/19

адміністративне провадження №К/9901/21806/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 620/1132/19

за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (колегії суддів у складі: головуючого судді - Коротких А.Ю., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.04.2019 №3 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27.04.2019.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем разом з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах було надане відповідачу усі необхідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому відповідач не повинен був відмовляти у призначенні пенсії. При цьому, наявне у позивача посвідчення недійсним не визнавалось, на даний час не оспорюється, а те, що позивач навчався у м.Брянськ з 01.09.1985 по 27.06.1989 не може свідчити про не проживання у м.Семенівка, де він був зареєстрований.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року адміністративний позов задоволено. Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Новгород-Сіверського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 12.04.2019 №3 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Новгород-Сіверське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27.04.2019.

4. Зазначене вище рішенням суду першої інстанції Головне управління ПФУ в Чернігівській області оскаржило в апеляційному порядку.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до апеляційної скарги не додано копію довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження Юрченка Ю. на представництво інтересів Головного управління ПФУ в Чернігівській області в розумінні статей 55, 59 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ПФУ в Чернігівській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та особою, яка має право підпису без підтвердження такого права довіреністю головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є Юрченко Юрій Дмитрович.

Дана інформація є доступною та не є конфіденційною, а тому касатор вважає, що ненадання довіреності або іншого документу, який посвідчує повноваження керівника Управління, не може бути перешкодою для реалізації права на апеляційне оскарження і захисту його прав та інтересів.

9. Верховний Суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року.

10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

14. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

17. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга Головного управління ПФУ в Чернігівській області підписана «Начальником Ю.Юрченко».

18. Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

19. Згідно з частиною 3 статті 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

20. Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та особою, яка має право підпису без підтвердження такого права довіреністю головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є Юрченко Юрій Дмитрович .

21. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, неправильно застосував норми статті 55 КАС України, у відповідності до якої Юрченко Ю.Д. як керівник управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мав право підписувати апеляційну скаргу від імені відповідача без додаткового уповноваження.

22. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

23. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії").

25. У справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

26. В контексті наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що особа - керівник суб`єкта владних повноважень, який подає скаргу від його імені, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 55 КАС України), які надають йому право підписувати таку скаргу без додаткового уповноваження довіреністю.

Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

27. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

28. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього суду.

29. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

30. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року по справі № 620/1132/19 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук