Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2018 року

справа №820/7225/16

адміністративне провадження №К/9901/4007/17

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року (судді - Любчич Л.В., Сіренко О.І., Спаскін О.А.) у справі № 820/7225/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач у справі, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача у справі від 26 квітня 2016 року №2202-1305.

Позов мотивований протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки при розрахунку земельного податку враховано фактичну площу нежитлових приміщень, що належать позивачу, а не частку прибудинкової території, пропорційну його частці у спільній власності на будинок.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача у справі від 26 квітня 2016 року №2202-1305.

Задовольняючи адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем при обчисленні земельного податку порушені положення пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, щодо врахування пропорційної частки прибудинкової території.

У поданій касаційній скарзі податковий орган із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статті 269-270, пункт 274.1 статті 274, пункт 287.8 статті 287 Податкового Кодексу) та процесуального права (статті 69,70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що нежитлове приміщення відповідно до наданих позивачем документів набуто на праві приватної власності та не є об'єктом спільної сумісної власності, а отже посилання судів попередніх інстанцій на порядок обчислення плати за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб є необґрунтованим.

Відзив на касаційну скаргу у справі не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

Позивач у справі є власником двох нежитлових приміщень, а саме: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10 березня 2006 року №1061 та АДРЕСА_2, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10 березня 2006 року №1066.

26 квітня 2016 року податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №2202-1305, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 320003,68 грн.

Позивач не погодившись з зазначеним рішенням контролюючого органу звернувся до останнього з листом від 10 серпня 2016 року.

Листом податкового органу від 05 вересня 2016 року №5493/Б/26-58-13-05-13 надано роз'яснення позивачу, що рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва з 01 липня 2015 року. Згідно даних державного земельного кадастру АДРЕСА_1 відноситься до 124 економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони становить 1352,33 грн./кв.м. Сума земельного податку за земельну ділянку площею 1175,2 кв.м. становить: 1175,2 х 1352,33 х 2,5 х 1,5 х 1,249x1,433x3%= 320003,68 грн., де 2,5 - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (для комерційного використання Кф=2,5 ); 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15; 1,443 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 11 січня2016 року №6-28-0 22-201/2-16; 3% - відсоток ставки земельного податку.

Так, земельний податок, згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а також площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України).

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно інформації, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної документації за даними первинної технічної інвентаризації, загальна площа всіх приміщень багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, в якому розташовано 193 квартири, а також вбудовані нежилі приміщення та допоміжні приміщення загальнобудинкового користування, складала 15030,6 кв.м. Будинок складається з восьми надземних поверхів та підвалу.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач у справі є власником двох нежитлових приміщень, які знаходяться в багатоквартирному будинку. Відповідно за земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Посилання відповідача у справі на те, що розрахунок земельного податку по земельним ділянкам, які зайняті нежитловим фондом та житловим фондом відокремлюється та здійснюється по різним ставкам є помилковим, оскільки пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України чітко вказує про обов'язок саме власника нежилого приміщення.

Виходячи з вищевикладеного, суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у справі № 820/7225/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник