Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №464/528/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа № 464/528/17

адміністративне провадження № К/9901/585/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М. І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова у складі головуючого судді Мички Б.Р. від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ільчишина Н.В., Шинкар Т.І., Глушка І.В. від 4 грудня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, в якому просив:

- визнати протиправними дії Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо відмови у призначенні йому пенсії як інваліду другої групи;

- зобов'язати Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова призначити йому як інваліду другої групи пенсію по інвалідності у відповідності до частини дев'ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано протиправними дії Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язано Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова призначити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності у відповідності до частини дев'ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 19 квітня 2017 року.

3. Рішення судів мотивовані тим, що оскільки на момент звернення до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова із заявою про призначення пенсії по інвалідності другої групи на підставі частини дев'ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» позивач набув стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність другої групи за загальним захворюванням, ОСОБА_2 має право на призначення пенсії відповідно до частини дев'ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного від 4 грудня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працював в органах прокуратури Львівської області з 30 жовтня 2001 року та на час винесення рішень судів перших інстанцій перебував на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Львівської області.

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 19 квітня 2017 року серії 12 ААА №359741 вбачається, що ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання.

9 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувсь до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова від 20 липня 2017 року № 2060 відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Дане рішення мотивоване тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тому з 1 червня 2015 року пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в порядку та на умовах, визначених даним законом, не призначають (не перераховують).

6. Не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовані до спірних правовідносин положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а отже, з 1 червня 2015 року пенсії по інвалідності другої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в порядку та на умовах, визначених даним законом, не призначають (не перераховують), що стало підставою для відмови позивачу в перерахунку пенсії.

8. Відзив на касаційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року ОСОБА_2 не подано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

10. Після прийняття, але до моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ, а саме 2 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII, який набув чинності з 1 квітня 2015 року, крім деяких положень.

11. В пункті 5 Перехідних положень цього закону зазначається, що в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до ряду законів, зокрема, й Закону України «Про прокуратуру».

12. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

13. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

14. У рішенні «Великода проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку, що в даних спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми спеціального Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який діяв на час звернення позивача з заявою до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо переведення його на інший вид пенсії, оскільки після прийняття, але до моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, а саме 2 березня 2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 1 квітня 2015 року, крім деяких положень. В пункті 5 Перехідних положень цього закону зазначається, що в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до ряду законів, зокрема, й Закону України «Про прокуратуру». Оскільки вказаний Закон не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то відповідно з вказаної дати призначення та виплата всіх пенсій (включаючи пенсію по інвалідності) на підставі Закону України «Про прокуратуру» припиняється.

17. Виходячи з викладеного, та враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв'язку із неправильним застосування судами норм матеріального права постанова Сихівського районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

18. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова - задовольнити.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

М. І. Гриців