Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №368/1579/14

адміністративне провадження №К/9901/1873/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - А.Ю. Бучик,

суддів: Гімона М.М., Л.Л. Мороз,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 у справі №368/1579/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо відмови у визначенні статусу та видачі посвідчення інваліда війни неправомірними, зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2014 року визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у визначенні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення неправомірними, зобов'язано відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутнє підтвердження участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні обов'язків військової служби, а тому відсутній зв'язок між встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та безпосередньою участю позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виконував обов'язки військової служби у складі автоколони військового типу АК 2254, отримав захворювання, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в зв'язку з чим має право на отримання статусу інваліда війни згідно пункту 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції послався на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2012 року, однак не звернув увагу, що документи, на підставі яких позивач просив надати йому статус інваліда війни, видані вже після ухвалення вказаного вироку суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 грудня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

На підставі п. 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) справа передана до Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № 126067.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія КИО-1 № 0430056 останньому встановлено 2 групу інвалідності з 11 квітня 2014 року через захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довічно. Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 07.04.2014 року, захворювання ОСОБА_2 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В червні 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення. Однак, відповідач відмовив йому у зазначеному зверненні посилаючись на те, що відсутнє підтвердження, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у спецформуванні автоколона військового типу АК 2254, як особа начальницького або рядового складу даного військового формування.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони та інших військових формувань, що стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, відносяться до категорії інвалідів війни.

Відповідно до пункту 10 статті 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, у складі військового формування.

Згідно з пунктом 12 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення, зазначені в пунктах 3, 4 і 5, зокрема, «Посвідчення інваліда війни» видаються інвалідам війни на підставі одного з таких документів: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», «Удостоверение инвалида о праве на льготы», для малолітніх в'язнів - «Удостоверение» і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці.

Отже, підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідка МСЕК та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Проте колегія суддів звертає увагу позивача, що він позбавлений статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

В матеріалах справи наявний вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2012 року про визнання винним ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 364 КК України (зловживання владою та службовим становищем) та за ч.1 ст. 366 КК України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів).

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 проходячи державну службу на посаді головного спеціаліста Кагарлицького районного військового комісаріату, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 не перебував на навчальних зборах у військових частинах у 1986-1987 роках та не приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час таких зборів, зловживаючи службовим становищем умисно склав неправдиві документи, а також вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості про нібито передування вказаної особи на навчальних зборах у військових частинах у 1986-1987 роках з прийняттям у цей час участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, у вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2012 року зазначено, що ОСОБА_3 вніс до офіційного документа: довідки № 1122 від 5 серпня 2009 року» завідомо неправдиві відомості про те, що наказом військового комісара Кагарлицького РВК № 521 від 18 квітня 1987 року ОСОБА_2 був призваний на навчальні збори у військову частину А-052915 з залученням до ліквідації наслідків на ЧАЕС в період з 14 травня 1987 року по 31 травня 1987 року. Після цього він засвідчив цей завідомо неправдивий офіційний документ підписом, схожим на підпис військового комісара, а потім засвідчив вказану довідку гербовою печаткою Кагарлицького РВК. При цьому у діловодстві військового комісаріату довідка зареєстрована не була.

01 грудня 2012 року УПСЗН Кагарлицької райдержадміністрації вилучено у ОСОБА_2 безпідставно видане посвідчення інваліда війни.

Також, згідно листа Київського обласного військового комісаріату від 13.04.2012 року № 2/1/1034 АТП 11032 у повному обсязі для ліквідації аварії на ЧАЕС не застосовувалася. Листом від 19.09.2007 року № 01-08/858 Спілка інвалідів Чорнобиля Кагарлицького району Київської області відмовила у видачі ОСОБА_2 довідки про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв'язку з відсутністю архівних документів, що підтверджували участь формувань в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів не приймає доводів касаційної скарги позивача, що експертний висновок, яким встановлено, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС датований 07.04.2014 року, тобто після вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 04.05.2012 року, оскільки вказаний висновок не підтверджує фактичну участь позивача у роботах по ліквідації аварій на ЧАЕС.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що у позивача відсутні всі необхідні умови для встановлення йому статусу інваліда війни, а відтак касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду