Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 160/1234/25

провадження № К/990/32115/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Жука А. В., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Білак С. В., суддів: Юрко І. В., Чабаненко С. В.

І. Обставини справи

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 01 вересня 2020 року по 03 травня 2023 року та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 вересня 2020 року по 03 травня 2023 року та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 24 березня 2025 року позов задовольнив.

3. Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 травня 2025 року залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону в частині необхідності надання документу про сплату судового збору та надав строк для усунення цих недоліків у десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

5. 30 червня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою повернув Військовій частині НОМЕР_1 зазначену скаргу з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Відповідач, уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

7. На обґрунтування касаційної скарги автор зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги з підстав пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Стверджує, що, отримавши копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач на виконання вказаної ухвали суду здійснив сплату судового збору та на адресу суду надіслав до суду засобами поштового зв`язку заяву про усунення недоліків апеляційної скарги разом з квитанцією про сплату судового збору від 02 червня 2025 року № 2530.

8. Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

11. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із такого.

12. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

13. У цій справі підставою для повернення апеляційної скарги слугувало те, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про усунення недоліків апеляційної скарги. Ці недоліки полягали в тому, що відповідач не надав доказів сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу Сьомого апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2024 року залишив без руху.

Вказаною ухвалою апеляційний суд надав відповідачу строк у п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору.

14. Так, вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

15. За приписами пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

16. Як висновується з апеляційної скарги та матеріалів, доданих до неї, скаржником не надано документ про сплату судового збору. Про наявність такого документа відповідач також не зазначив у переліку поданих ним додатків до апеляційної скарги.

17. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

18. З огляду на порушення відповідачем вимог оформлення апеляційної скарги в частині ненадання разом з апеляційною скаргою документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції цілком правильно застосував положення частини другої статті 298 КАС України.

19. При цьому варто зауважити, що ненадання документу про сплату судового збору слугувало єдиною підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

20. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

21. Наведене свідчить, що ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку, така скарга повертається особі, яка її подала.

22. Водночас варто зазначити, що повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

23. Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала Третього окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 160/1234/25 доставлена Військовій частині НОМЕР_1 до його електронного кабінету 12 травня 2025 року о 18:04 год.

24. У зв`язку з невиконанням вимог наведеної ухвали, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу від 30 червня 2024 року, якою повернув апеляційну скаргу відповідачу.

25. Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які заяви та клопотання Військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

26. Водночас до касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 додала копію клопотання про про усунення недоліків апеляційної скарги разом з платіжною інструкцією від 02 червня 2025 року № 2530 у належному розмірі, які було направлено до суду засобами поштового зв`язку.

Разом з цим у вказаній платіжній інструкції зазначено, що призначенням платежу є судовий збір за подачу Військовою частиною НОМЕР_1 апеляційної скарги у справі № 160/1234/25. Документ про сплату судового збору датовано 02 червня 2025 року, тобто до дня постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції (30.06.2025).

При цьому наведений недолік слугував єдиною підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

27. Наведене свідчить, що станом на день постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 30 червня 2025 року судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги був сплачений.

28. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», згідно з частиною першою статті 9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому частиною другою цієї ж статті Закону визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

29. Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

30. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

31. Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

32. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 та у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18, від 28 квітня 2022 року у справі № 520/10006/21, від 20 липня 2023 року у справі № 300/2856/22, від 09 серпня 2023 року у справі № 320/2743/20, від 17 жовтня 2024 року у справі № 380/7041/24.

33. Підсумовуючи, варто зазначити, що Верховний Суд не ставить під сумнів існування підстав для залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків. Водночас, постановляючи оскаржувану ухвалу від 30 червня 2025 року апеляційний суд передчасно повернув апеляційну скаргу скаржникові, що обмежило його право на апеляційне оскарження (в аспекті доступу до суду) і стали перешкодою для захисту прав, з огляду на своєчасну сплату скаржником судового збору.

34. При цьому в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та не навів відповідних обґрунтувань, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

35. За таких обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 160/1234/25 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді А. В. Жук

О. Р. Радишевська