Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.11.2020 року у справі №810/5323/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 810/5323/15

адміністративне провадження № К/9901/40315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №810/5323/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 (суддя Лиска І. Г. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
02.02.2017 (головуючий суддя Мельничук В. П, судді: Лічевецький І. О., Мацедонська В. Е.),

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 30000181702.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів було сформовано та задекларовано витрати за 2014 рік, про те, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про безпідставне завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, внаслідок включення до декларації про майновий стан і доходи витрат по придбанню товарів, отриманих послуг, які фактично не підтверджені відповідними розрахунковими. платіжними документами.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом було виявлено ряд порушень податкового законодавства, що відображено в Акті перевірки, у зв'язку з чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
02.02.2017, позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 у справі №810/5323/15.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач зазначає, що враховуючи факт відсутності у позивача під час проведення перевірки документів, які б спростовували встановлені порушення, контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв відповідно до вимог Податкового кодексу України. Як вважає відповідач, судами не надано належної правової оцінки доказам у сукупності, зокрема, розрахунку фінансових санкцій та акту перевірки. У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу. ФОП ОСОБА_1 вказує, що під час адміністративного оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) за №0000231702 від 19.06.2015 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №0000221702 від 19.06.2015 в сумі 268,21 грн. скасовано.

Зазначає, що заниження суми чистого доходу за період за 2014 рік на суму 15459грн. прямо пов'язано з нарахуванням Єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і відповідачем в свою чергу визнано незаконність нарахування йому єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте податкове повідомлення - рішення за №0000181702 від 19.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб податковим органом залишено без змін. Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно та підлягає скасуванню Позивач просить залишити касаційну скаргу ОДПІ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/5323/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 24.11.2020.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 18.05.2014 по 29.05.2014 згідно підпункту 20.1.4 пункту 20 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI та відповідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податком служби за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За наслідками перевірки складено акт від 08.06.2015 №1044/17-03/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 р. н. о. к. п. п НОМЕР_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014".

У ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:

пункту 6 статті 128 Господарського Кодексу України та вимог пункту 177.10 статті 177 Податкового Кодексу України;

пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу за 2014 рік в сумі 15459,00грн., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2318,85грн. ;

підпункту 1.2 пункту 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, абзацу "3" пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 15459,00грн. в наслідок чого ФОП занижено єдиний соціальний внесок в сумі 5364,27грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 19.06.2015 відповідачем винесено:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №0000231702 від 19.06.2015 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27грн. ;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000221702 від 19.06.2015 в сумі 268,21грн. ;

податкове повідомлення-рішення №0000181702 від 19.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 2318,78грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 579,70грн.

За наслідками адміністративного оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) №0000231702 від 19.06.2015 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №0000221702 від 19.06.2015 в сумі 268,21грн. скасовано.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій посилались на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

В силу положень пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 розділу 4 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ пункту 177.4 статті 177 розділу 4 Податкового кодексу України.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій вказано, що відповідач не зазначає в Акті перевірки, які саме первинні документи на доказ витрат на придбання товарів, позивач фактично не надав до перевірки із зазначенням необхідних реквізитів (номер, дата, найменування контрагента, сума придбаного товару) та вказано за який період та по яким господарським операціям позивач завищив витрати.

Пунктом 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (чинного на момент проведення перевірки) визначено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункту 6 Порядку),

Всупереч наведеному, відповідач не посилається в Акті перевірки на первинні документи, які підтверджують наявність зазначених в акті порушень.

На підтвердження правильності формування валових витрат у 2014 році позивачем надано суду Виписку по особовому рахунку № НОМЕР_2.

Крім того, судами враховано, що під час адміністративного оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, які були нараховані у зв'язку заниженням позивачем чистого доходу за 2014 рік - скасовані, проте оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб залишено без змін.

Відтак, суди дійшли висновку, податкове повідомлення - рішення №0000181702 від
19.06.2015, прийняте ОДПІ протиправно та підлягає скасуванню.

У касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, відповідачем не вказано.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вказаного, у даній справі судом апеляційної інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОДПІ не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 у справі №810/5323/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду