Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №825/832/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа № 825/832/17

адміністративне провадження № К/9901/15339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/832/17

за позовом за адміністративним позовом громадянина республіки Литва ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська митниця Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, ухвалену суддею Соломка І. І.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Костюк Л. О., суддів - Бужак Н. П., Твердохліб В. А.,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

В травні 2015 року громадянина республіки Литва ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (в подальшому ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду, занесеною в журнал судового засідання від 12 червня 2017 року, змінено на належного відповідача - Новозаводський відділ державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач, Новозаводський ВДВС м. Чернігова ГТУЮ у Чернігівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська митниця Державної фіскальної служби (залучено до участі у справі ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду, занесеною в журнал судового засідання від 12 червня 2017 року), в якій з урахуванням уточнень просив:

визнати протиправниою та скасувати постанову старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Рожко Н. В. про відкриття виконавчого провадження від 20 квітня 2017 року, реєстраційний номер виконавчого провадження 53809849.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова Чернігівської митниці ДФС від 20 квітня 2017 року № 0503/10200/16 пред'явлена до виконання з пропущенням встановленого Законом України "Про виконавче провадження" строку, тому відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає поверненню. Також державним виконавцем Рожко Н. В. порушено вимоги статті 536 Митного кодексу України, відповідно до якої не підлягає виконанню постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Крім того, на даний час постанова митного органу перебуває на стадії касаційного оскарження, а тому не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову громадянина республіки Литва ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська митниця Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, дійшов висновку, що під час вирішення спорів пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми загального законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. У зв'язку з тим, що Митним кодексом України, правові норми якого є спеціальними, порядок набрання постановою про накладення адміністративного стягнення чинності не врегульовано, а його визначено саме статтею 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку, що постанова у справі про порушення митних правил підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення. Аналізуючи зміст статей 291,303,487 суд першої інстанції дійшов висновку, що оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил зупиняє перебіг строку давності пред'явлення її до виконання до набрання законної сили рішенням органу, який розглядає цю скаргу.

Враховуючи, що рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 751/10571/16-а за результатами розгляду апеляційної скарги про оскарження постанови Чернігівської митниці ДФС від 10 листопада 2016 року №0503/10200/16 набрало законної сили 21 березня 2017 року, штраф позивачем до 05 квітня 2017 року не було сплачено, то суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження (20 квітня 2017 року) строк пред'явлення постанови від 10 листопада 2016 року № 0503/10200/16 до виконання не закінчився, отже, у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ~law62~.

Не погодившись із постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позивачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу громадянина республіки Литва ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року без змін.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.

19 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду надійшла касаційна скарга адвоката Бардіної Олени Олександрівни, яка діє в інтересах громадянина Республіки Литва ОСОБА_1, на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року.

Скаржник посилався на те, що суди попередніх інстанцій, зазначивши про необхідність застосування норм спеціальних законів, в порушення наведених норм Митного кодексу України та без належного обґрунтування надали перевагу нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зауважив, що висновок судів про момент, коли наступає момент виконання постанови у справі про порушення митних правил прямо протирічить нормам законодавства, оскільки вказане питання врегульовано Митним кодексом України.

При цьому скаржник зазначив, що ним подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі 751/10571/16-а, предметом розгляду якого є оскарження постанови Чернігівської митниці ДФС від 16 листопада 2016 року № 0503/10200/16, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження.

А тому, на думку скаржника, згідно з частиною 5 статті 529 та статті 535 Митного кодексу України до вичерпання особою права на оскарження постанов суду у справі про порушення митних правил, в тому числі встановленого статтею 211 КАС України права на касаційне оскарження, постанова від 16 листопада 2016 року № 0503/10200/16 не підлягає виконанню до прийняття Вищим адміністративним судом України рішення за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі 751/10571/16-а.

Крім того скаржник вказував, що постанова від 16 листопада 2016 року № 0503/10200/16, яка направлена на виконання відповідачу, містила суперечливі дані, оскільки в зазначеній постанові вказаний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання 10 лютого 2017, а дата набрання законної сили рішенням 21 березня 2017 року.

Таким чином, за висновками скаржника відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 16 листопада 2016 року № 0503/10200/16 здійснено всупереч пункту 2 пункту 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 467 Митного кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law65~).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law66~, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1,7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І. Л., суддів Білоус О. В., Стрелець Т. Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 518/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І. Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 01 листопада 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та в порядку пункту 3 частини 1 статті 340 КАС України призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 25 листопада 2019 року.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Від третьої особи Чернігівської митниці ДФС надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких не погоджуючись із касаційною скаргою, зазначала, що Митним кодексом України регулюються питання щодо видів порушень митних правил та відповідальність за такі порушення, а норми Кодексу України про адміністративні правопорушення поширюються на всі питання, пов'язані з адміністративними правопорушеннями, якими є і порушення митних правил, в тому числі і питання, пов'язані з набранням чинності постановами у справах про притягнення адміністративної відповідальності та їх виконанням. А тому третя особа правомірно під час пред'явлення до виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності керувалася не тільки нормами Митного кодексу України, а й нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Третя особа посилалася на те, що скаржником не взято до уваги, що відповідно до частини 1 статті 529 Митного кодексу України постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження зазначеного у статті 529 Митного кодексу України. У зв'язку із тим, що позивачем була оскаржена постанова митного органу від 10 листопада 2016 року, то відповідно остання не набрала законної сили та не могла бути пред'явлена до виконання. Лише після прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 21 березня 2017 року у справі № 751/10571/16-а перебіг строку пред'явлення постанови митного органу від 10 листопада 2016 року № 0503/10200/16 розпочався 22 березня 2017 року та закінчувався 21 червня 2017 року.

А отже державним виконавцем правомірно винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 квітня 2017 року.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Судами встановлено, що 10 листопада 2016 року Чернігівською митницею ДФС прийнята постанова в справі про порушення митних правил № 0503/10200/16, якою громадянина Республіки Литва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтю 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 339 921,63 грн.

Дана постанова оскаржена позивачем в судовому порядку.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2017 року у справі № 751/10571/16-а визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил № 0503/10200/16 від 10 листопада 2016 року, винесену заступником начальника Чернігівської митниці ДФС Литвиненко Володимиром Володимировичем про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Республіки Литва ОСОБА_1 за статтею 485 Митного кодексу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 751/10571/16-а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду набрала законної сили 21 березня 2017 року.

12 квітня 2017 року Чернігівською митницею ДФС на ім'я начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області направлено лист за вих. № 1314/25-70-20-03, копії постанови в справі про порушення митних правил від 10 листопада 2016 року №0503/10200/16 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року для примусового виконання, які отримані відповідачем 20 квітня 2017 року, про що свідчить відбиток штампу на листі за вих. № 1314/25-70-20-03.

20 квітня 2017 року старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Рожко Н. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 53809849 з примусового виконання постанови Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 10 листопада 2016 №0503/10200/16 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 535 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орган доходів і зборів, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.

Постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у частиною 2 статті 535 Митного кодексу України (частина 1 статті 535 Митного кодексу України).

Давність виконання постанови органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил визначена статтею 536 Митного кодексу України, якою визначено, що не підлягає виконанню постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Згідно зі статтею 536 Митного кодексу України подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову).

Статтею 529 Митного кодексу України передбачено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Положеннями частини 1 статті 303 КУпАП встановлено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до статті 487 Митного кодексу України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - ~law68~, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до ~law69~ підлягають примусовому виконанню, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню (~law70~).

За змістом частини 1 статті 12 Закону 1404-VIIІ виконавчі документи, зокрема, посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ~law71~ за заявою стягувача про примусове виконання рішення та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (~law72~).

Відповідно до ~law73~ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Враховуючи положення статті 487 Митного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення поширюють свою дію на правовідносини, що стосуються провадження у справах про порушення митних правил, але тільки в тій частині, яка не врегульована нормами Митного кодексу України.

Разом з тим, оскільки нормами статті 533 Митного кодексу України передбачено лише зупинення виконання постанови у справі про порушення митних правил у разі її оскарження в судовому порядку, проте не врегульовано питання строків давності для звернення цієї постанови до виконання, якщо така постанова є предметом судового оскарження, то колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку мають застосовуватись норми статті 303 КУпАП, яка встановлює загальне правило щодо строків давності.

Таким чином, оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил зупиняє перебіг строку давності пред'явлення її до виконання до набрання законної сили рішенням органу, який розглядає цю скаргу.

Отже, примусовому виконанню підлягає постанова, яка не виконана особою, відносно якої постановлено, у строк визначений статтею 539 Митного кодексу України, якщо така постанова не оскаржувалася, або ж, у випадку її оскарження, після залишення скарги без задоволення - набрання постановою законної сили, якщо з цього часу не минуло три місяці.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 740/3556/16-а.

Згідно з ~law74~ державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем заява Чернігівської митниці ДФС про примусове виконання постанови від 10 листопада 2016 року № 0503/10200/16 отримана 20 квітня 2017 року, та відповідно постановою державного виконавця від 20 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 53809849.

З огляду на те, що постанова Чернігівської митниці ДФС від 10 листопада 2016 року № 0503/10200/16 була оскаржена до суду, а судове рішення за результатами її перегляду набрало законної сили 21 березня 2017 року та підлягала пред'явленню протягом трьох місяців, оскаржувана постанова державного виконавця від 20 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 53809849 є такою, що винесена в межах тримісячного строку, встановленого 536 Митного кодексу України, а тому підстав для її скасування немає.

Посилання скаржника на те, що постанова Чернігівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил від 10 листопада 2016 року № 0503/10200/16 перебуває на стадії касаційного оскарження, тому відповідно до статті 535 Митного кодексу України не підлягає виконанню, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до положення частини 1 статті 255 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи вищенаведені положення Конституції України, а також норми КАС України, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

За змістом частини 3 статті 254 КАС України разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина 2 статті 257 КАС України).

Як встановлено судами постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 751/10571/16-а скасовано постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2017 року про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0503/10200/16, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постанова суду набрала законної сили 21.03.2017.

Таким чином звернення позивача з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України не є підставою для невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, не позбавляє обов'язку її виконати, а також права на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою громадянина республіки Литва ОСОБА_1 у справі № 751/10571/16-а не вирішувалося питання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Аналізуючи встановлені судами обставини справ, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції в попередньому розгляді справи залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у справі 825/832/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду