Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №826/1935/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №826/1935/15

адміністративні провадження №К/9901/5645/18, К/99901/5646/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Роговець Ніни Олександрівни та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року (суддя Гарник К. Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року (колегія у складі суддів: Петрика І. Й., Борисюк Л. П., Собківа Я. М. ) у справі № 826/1935/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, Підприємець) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, за платежем податок на додану вартість, нараховано штрафні санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає прийняти рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 26 січня 2015 року №0004791701. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 26 січня 2015 року №0004721701 в частині збільшення основного зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 260,63 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 630,31 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій, виходив з того, що відповідачем не доведена у повному обсязі правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій Підприємець подав касаційну скаргу, в який зазначає, що судами не надано оцінки основному аргументу позивача, а саме, що всі суми донараховані за актом перевірки ґрунтуються на документах, які не мають ні юридичної сили, ні, відповідно, статусу первинних документів. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємець наводить доводи, аналогічні викладеним у своїй касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року та правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті від 29 грудня 2014 року №10483/26-51-17-01/ НОМЕР_1.

Висновками акта встановлені наступні порушення:

- пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено валовий дохід на 1 392 393,10 грн (без ПДВ), що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 233 331,98 грн;

- пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 40 515,19 грн, за грудень 2013 року на суму 124 861,42 грн та завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 1 260,63
грн, що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ на суму 166 637,24 грн;

- пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме проведення розрахункових операцій у готівковій формі без використання зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій;

- частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого позивач мав сплатити ЄСВ за 2012 рік на суму 77 731,12 грн, за 2013 рік на суму 81
612,66 грн, у той час як фактично сплачено за 2012 рік в сумі 18 616,59 грн та за 2013 рік в сумі 15 273,32 грн, внаслідок чого не сплачено єдиний соціальний внесок у семі 125 453,87 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається зі змісту акту перевірки, до таких висновків відповідач прийшов у зв'язку з тим, що:

- позивач не надала книгу обліку доходів і витрат, що унеможливлює перевірити факт оприбуткування придбаних товарів та віднесення їх до складу валових витрат,

- за червень 2013 року не підтверджено суму ПДВ у розмірі 1 260,63 грн податковими накладними,

- Підприємець проводила розрахункові операції у готівковій формі без використання зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій,

- у зв'язку з донарахуванням суми доходу не сплатила єдиний соціальний внесок на загальну суму 125 453,87 грн.

За результатами перевірки податковим органом 26 січня 2015 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0004681701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 291
664,97 грн, у тому числі за основним платежем - 233 331,98 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 58 332,99 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0004721701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 249 955,86 грн, у тому числі за основним платежем - 166 637,24 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 83
318,62 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0004791701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 785 203,14 грн;

- рішення №0004761701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 9 228,40 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0004771701 зі сплати єдиного внеску у розмірі 125 453,87 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004811701, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 510 грн за порушення приписів пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України. Вказане порушення визнано позивачем, штраф, визначений податковим повідомленням-рішенням, сплачено.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться до того, що всі суми донараховані за актом перевірки ґрунтуються на документах, які не мають ні юридичної сили, ні, відповідно, статусу первинних документів.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що Підприємцем до перевірки надано інвентаризаційні листи залишків товару станом на 1 січня 2012 року, на 1 січня 2013 року, на 1 січня 2014 року (том 1 арк. с. 113-118).

У зв'язку з ненаданням книги обліку доходів і витрат податковий орган не виявляє можливим перевіряти залишки товару помісячно (том 1 арк. с. 18-19).

Саме на підставі зазначених інвентаризаційних листів податковим органом зроблено висновок про заниження чистого оподаткованого доходу, та, відповідно, податку на доходи, податку на додану вартість, єдиного внеску та нараховано штрафні санкції.

В касаційній скарзі позивач стверджує, що жодні інвентаризаційні листи до перевірки не надавались. Про походження листів, які лягли в основу висновків акту позивачу не відомо.

Суди попередніх інстанцій доводи позивача в цій частині оцінили критично, оскільки позивачем не було надано будь-яку інформацію на підтвердження зазначеної позиції.

Крім того, суд апеляційної інстанції ухвалою від 26 травня 2015 року зобов'язав позивача в строк до 25 червня 2015 року надати належним чином завірені витяги залишку товару станом на 1 січня 2012,2013,2014 року (том 1 арк. с. 201-202).

Вказана ухвала прийнята у відкритому судовому засіданні, в присутності позивача та його представника (том 1 арк. с. 197-199).

Проте, вказана ухвала позивачем не виконана, документи суду не надані. Позивачем надано суду договір від 25 червня 2015 року № 25/06/15 про надання аудиторських послуг, метою якого є надання допомоги в оцінці достовірності стану залишків товару станом на 31 грудня 2011,2012,2013 років (пункт 1.4 договору).

Аудиторська перевірка охоплює діяльність замовника станом на 31 грудня 2013 року (арк. с. 214-216).

Аудиторський звіт надано вже суду касаційної інстанції, але без витребуваних судом апеляційної інстанції витягів (том 2 арк. с. 30-31). Натомість, відповідно до частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність доводів позивача в цій частині.

Таким чином, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження.

В свою чергу, Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у справі №753/3623/15-п про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 КпАП України Підприємця вбачається, що акт перевірки не містить доказів вини позивача щодо порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При розгляді вищезазначеної справи суд не розглядав акт перевірки та не надавав оцінку викладеним в ньому фактам, оскільки Підприємцем оскаржено прийнятті на підставі акта податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено факту здійснення позивачем розрахунків з порушенням вимог пунктів 1-3 статті 3 Закону про РРО.

Висновки податкового органу про порушення вказаних норм базуються виключно на факті порушення позивачем порядку формування валового доходу, що, у свою чергу, не може бути безперечним доказом недотримання платником податків вимоги в частині застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, доводи касаційної скарги податкового органу не знайшли свого підтвердження. Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року у справі № 826/1935/15 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду