Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №822/757/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №822/757/17

адміністративне провадження №К/9901/42390/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІС АГРО" до Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІС АГРО" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у складі судді Шевчук О. П. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів Боровицького О. А., Сапальової Т. В., Матохнюка Д. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРІС АГРО" (далі - ТОВ "АКРІС АГРО", позивач) звернулося до суду з позовом до Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Хмельницька регіональна філія ДП "Центр ДЗК", відповідач 1), Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр), за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" (далі - ТОВ "Горинь Агро", третя особа), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Хмельницької регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваними рішеннями відповідача зареєстровані договори оренди землі, укладені між ТОВ "Горинь Агро" та громадянами, зареєстровані у період з 2007 по 2010 рік Хмельницькою регіональною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за відсутності законних підстав та повноважень, а тому, дані договори оренди землі є такими, що не пройшли державну реєстрацію у порядку, встановленому законом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що посилання позивача про неналежну реєстрацію договорів оренди, укладених між ТОВ "Горинь Агро" та фізичними особами-власниками земельних ділянок безпідставні. Позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності рішень Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ "АКРІС АГРО" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 09 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/757/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Желєзного І. В. та Коваленко Н. В.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 822/757/17 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року відкрито провадження у справі № 822/138/17 за позовом ТОВ "Горинь Агро" до Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, державних реєстраторів Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Акріс Агро ", ТОВ "Шепетівка Агро", селянського фермерського господарства "Клепачі" про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора.

За твердженнями позивача, ознайомившись в січні 2017 року із матеріалами справи № 822/138/17, йому стало відомо, що спірні договори оренди землі, на які ТОВ "Горинь Агро" посилається, як на підставу поданого позову, зареєстровані Хмельницькою регіональною філією державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру":

- від 11 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000076 про реєстрацію договору оренди землі від 25 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000069 про реєстрацію договору оренди землі від 24 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000055 про реєстрацію договору оренди землі від 25 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3;

- від 20 грудня 2007 року реєстраційний номер 040776000052 про реєстрацію договору оренди землі від 15 жовтня 2007 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_4, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4;

- від 30 вересня 2008 року реєстраційний номер 040876000003 про реєстрацію договору оренди землі від 28 лютого 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_5, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5;

- від 11 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000121 про реєстрацію договору оренди землі від 24 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_6, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6;

- від 20 грудня 2007 року реєстраційний номер 040776000089 про реєстрацію договору оренди землі від 15 жовтня 2007 року, укладений ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_7, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7;

- від 11 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000111 про реєстрацію договору оренди землі від 25 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_8, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8;

- від 11 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000113 про реєстрацію договору оренди землі від 25 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_9, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9;

- від 20 грудня 2007 року реєстраційний номер 040776000109 про реєстрацію договору оренди землі від 16 жовтня 2007 року, укладений ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_10, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000066 про реєстрацію договору оренди землі від 15 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_11, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_11;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000067 про реєстрацію договору оренди землі від 15 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_12, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_12;

- від 02 жовтня 2008 року реєстраційний номер 040876000137 про реєстрацію договору оренди землі від 15 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_13, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_13;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000017 про реєстрацію договору оренди землі від 15 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_14, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_14;

- від 11 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000075 про реєстрацію договору оренди землі від 24 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_15, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_15;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000059 про реєстрацію договору оренди землі від 15 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_16, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_16;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000009 про реєстрацію договору оренди землі від 25 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_17, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_17;

- від 11 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000110 про реєстрацію договору оренди землі від 15 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_18, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_18;

- від 10 квітня 2008 року реєстраційний номер 040876000057 про реєстрацію договору від 18 січня 2008 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_19, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_19;

- від 20 грудня 2007 року реєстраційний номер 040776000132 про реєстрацію договору від 15 жовтня 2007 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_20, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_20;

- від 20 грудня 2007 року реєстраційний номер 040776000161 про реєстрацію договору від 16 жовтня 2007 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_21, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_21;

- від 20 грудня 2007 року реєстраційний номер НОМЕР_22 про реєстрацію договору від 15 жовтня 2007 року, укладеного ТОВ "Горинь Агро" з ОСОБА_22, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_23.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та не повністю досліджено матеріали справи, зокрема не досліджено факт відсутності повноважень у ДП "Центр державного земельного кадастру" на виконання функцій органу державної реєстрації договорів оренди землі. Крім того, наголошує, що спірні договори оренди землі укладені за відсутності законних підстав та повноважень, а тому є такими, що не пройшли державну реєстрацію у встановленому законом порядку.

Від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ТОВ "Горинь Агро" надійшли заперечення, в яких наголошується на необґрунтованості та неправомірності касаційної скарги.

09 серпня 2019 року від ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Хмельницької регіональної філії на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23 липня 2019 року надійшло клопотання, в якому зазначено, що позов у даній справі пред'явлено до особи, яка не має належних повноважень щодо задоволення позовних вимог. Також зазначає, що задоволення позову в межах заявлених вимог не вплине на права та обов'язки ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Хмельницької регіональної філії.

14 серпня 2019 року від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок ТОВ "Горинь АГРО" здійснена на підставі чинного законодавства, відтак касаційна скарга позивача є безпідставною та задоволенню не підлягає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

У цій справі правовідносини стосуються правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договорами оренди, укладеними ТОВ "АКРІС АГРО" з фізичними особами, з підстав існування чинних договорів оренди цих же земельних ділянок, укладених між цими ж фізичними особами та ТОВ "Горинь Агро". Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договорів оренди, на підставі яких були прийняті рішення про державну реєстрацію речових прав, тобто існує спір між двома суб'єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельні ділянки (чинності одного з договорів оренди землі).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання щодо чинності одного з договорів оренди землі на одну й ту ж саму земельну ділянку.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір щодо правомірності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права за договором оренди не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли ТОВ "АКРІС АГРО" та ТОВ "Горинь Агро" стосовно права оренди на земельні ділянки. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.

Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Важливо, що на момент розгляду цієї справи, Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14 квітня 2009 року у справі № 21-367во09, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме державної реєстрації права за договором оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справах № 823/584/16 та № 823/397/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/398/16, а також у постановах Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі № 823/460/16, від 21 січня 2019 року у справі № 823/539/16.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов'язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_23 (Нідерланди), ОСОБА_27 (Швейцарія), ОСОБА_25 (Сполучене Королівство), ОСОБА_26 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою.

Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга ТОВ "АКРІС АГРО" підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238,239,341,344,349,354,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "АКРІС АГРО" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІС АГРО" до Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" про визнання протиправними та скасування рішень закрити.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко