Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №461/1254/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 461/1254/17

адміністративне провадження № К/9901/20719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Бевзенка В. М., судді Коваленко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

третя особа - Головне управління Національної поліції у Львівській області,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на постанову Галицького районного суду м. Львова від 6 квітня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Мисько Х. М. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Заверухи О. Б., суддів Ніколіна В. В., Рибачука А. І.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - відповідач), в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправними дії і скасувати розпорядження відповідача від 22 серпня 2016 року щодо здійснення з 1 вересня 2016 року розрахунку та виплати пенсії за вислугу років в розмірі 65 відсотків відповідної суми грошового забезпечення;

зобов'язати здійснити перерахунок та виплачувати з 1 вересня 2016 року основний розмір пенсії за вислугу років відповідно до приписів пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі-Закон №2262-XII), виходячи із розрахунку 70 відсотків відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років - 55 відсотків відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 відсотки відповідної суми грошового забезпечення; до загального розміру пенсії, врахувати відповідні суми всіх, передбачених для позивача чинним законодавством доплат, зокрема підвищення учаснику АТО учаснику бойових дій, щомісячної цільової допомоги на прожиття учаснику бойових дій та надбавки за проживання на території гірського населеного пункту, а також здійснити виплату недоотриманої за період з 1 вересня 2016 року суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 6 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що видання відповідачем розпорядження від 25 серпня 2016 року про перерахунок призначеної позивачу пенсії шляхом зменшення з 1 вересня 2016 року її розміру з 70 відсотків до 65 відсотків відповідної суми грошового забезпечення не ґрунтується на нормах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі-Закон №1058-IV), Закону №2262-XII та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), а тому така дія вчинена відповідачем усупереч наданих йому повноважень, є протиправною та порушує право позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що військово-медичною комісією не прийнято рішення про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції, а тільки до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Також, відповідач зазначає, що застосування Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України при звільненні позивача є безпідставним, оскільки він звільнений з військової служби в поліції, яка не входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Позиція інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №461/1254/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 22 липня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №461/1254/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 липня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач з 31 грудня 2015 року є пенсіонером МВС України по лінії Національної поліції, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах ~law16~, що підтверджується протоколом від 31 грудня 2015 року ГУ ПФУ у Л/о за пенсійною стравою 1313014001 та пенсійним посвідченням НОМЕР_2.

З 7 жовтня 1992 року по 30 грудня 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 грудня 2015 року №147 о/с підполковник поліції ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі-Закон №580-VIII), також зазначеним наказом позивачу було установлено вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні 25 роки 03 місяці 03 дні.

Підставою звільнення позивача з поліції саме через хворобу, стало свідоцтво про хворобу №544 від 25 грудня 2015 року, видане військово-лікарською комісією ГУМВС України у Львівській області, відповідно до постанови якої у позивача було виявлено захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (пункт 11 свідоцтва про хворобу) та він визнаний непридатний до військової служби, обмежено придатний у воєнний час (пункт 12 свідоцтва про хворобу).

Згідно протоколу ГУ ПФУ у Л/о за пенсійною справою №1313014001, з 31 грудня 2015 року позивачеві була призначена (та по серпень 2016 року включно виплачувалась відповідачем) пенсія у розмірі 70 відсотків відповідної суми грошового забезпечення. Однак, сума пенсії за вересень 2016 року, перерахована відповідачем на картковий рахунок позивача в "Ощадбанку", склала 8679,43 грн, чим була фактично зменшена на 621,07 грн або на 5 відсотків відповідної суми грошового забезпечення.

З письмового повідомлення ГУ ПФУ у Л/о від 2 вересня 2016 року № 3650\03-29 про перерахунок пенсії встановлено, що оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача міститься свідоцтво про хворобу, у якому не зазначено інформацію про непридатність до служби в поліції (як це передбачено ~law18~, з 1 вересня 2016 року розмір його пенсії складає 65 відсотків грошового забезпечення. Водночас вищевказаним повідомленням, з метою подальшого отримання пенсії в розмірі 70 відсотків, позивачеві запропоновано привести у відповідність до законодавства наявні військово-лікарські документи.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Л/о за роз'ясненнями з відповідним інформаційним запитом.

У відповіді на вищевказаний інформаційний запит від 13 лютого 2017 №1520/03-25 відповідач підтверджує, що з 31 грудня 2015 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ~law19~ в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Однак, на думку ГУ ПФУ у Л/о, військово-лікарською комісією не прийнято рішення про його непридатність до служби в поліції, оскільки у свідоцтві про хворобу зазначено "непридатний до військової служби, обмежено придатний у воєнний час". У зв'язку з чим, з 1 вересня 2016 року пенсійну виплату останнього приведено у відповідність до чинного законодавства та обчислено в розмірі 65 відсотків грошового забезпечення згідно розпорядження від 25 серпня 2016 року. При цьому підставою для перерахунку пенсії у вказаному розпорядженні зазначено "уточнення причини звільнення". Крім цього, у відповіді на інформаційний запит відповідач повторно зобов'язує позивача для призначення йому пенсії в розмірі 70 відсотків за 25 років вислуги привести його військово-медичні документи (свідоцтво про хворобу) у відповідність до ~law20~.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Галицького районного суду м.

Львова від 6 квітня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту "а" ~law21~ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за ~law22~, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно із ~law24~ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього ~law25~ граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

З наведеного вище слідує, що ~law26~ встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України. При цьому, однією із вказаних підстав для звільнення є хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.

Станом на час призначення та перерахунку пенсії позивачу в системі МВС проведення військово-лікарської експертизи з метою, зокрема, визначення за станом здоров'я придатності до служби в органах внутрішніх справ, військової служби, здійснюється відповідно до "Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України" та "Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України" затверджених наказом МВС від 6 лютого 2001 року №85

Відповідно до пункту 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Згідно із пунктом 1.1 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України медичний огляд проводиться згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України з метою визначення: придатності кандидатів за станом здоров'я, фізичним розвитком, а для окремих видів службової діяльності за індивідуальними психофізіологічними особливостями до служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового й начальницького складу, з урахуванням вимог пункту 1.43 цього Порядку.

Відповідно до п. 1.117 вищевказаного Порядку свідоцтво про хворобу складається: у мирний час - на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними для військової служби в мирний час, з обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.

Жодних інших подібних нормативно-правових актів, які б окремо встановлювали непридатність до служби в поліції, на сьогоднішній день в системі МВС або НП не існує.

З огляду на наведене, військово-лікарська комісія при прийнятті висновку про непридатність особи до військової служби не може вийти за межі формулювань передбачених пунктом 1.117 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України.

Таким чином, свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії від 25 грудня 2015 року №544 є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, що стало підставою для звільнення позивача зі служби в поліції згідно з ~law27~ (через хворобу), а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років в підвищеному розмірі з урахуванням звільнення на підставі ~law28~, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа - Головне управління Національної поліції у Львівській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 липня 2018 року у справі №487/2695/17, від 31 липня 2018 року у справі №295/13716/16-а, від 20 вересня 2019 року у справі №466/1403/17, від 28 листопада 2019 року у справі №544/681/17 та від 25 березня 2020 року у справі №461/1317/17

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 6 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: В. М. Бевзенко

Н. В. Коваленко