ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/3098/17

адміністративне провадження № К/9901/58242/18

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у справі № 820/3098/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 позов задоволено.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03.01.2018 "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, на підставі Закону України "Про імміграцію" був наданий дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 31.05.2006, з реєстрацією в м. Одеса.

3.2. 02.09.2011 Київським РВ ГУ МВС України в Харківський області зареєстровано нове місце проживання позивача: АДРЕСА_1

3.6. 03.01.2018 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №276618 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

3.7. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні відповідачем обґрунтовано тим, що на момент подачі позивачем документів для отримання дозволу на імміграцію в Україні, дитина позивача у громадянстві України не перебувала, інших документів, які підтверджували її право на постійне проживання в Україні не мала, через що позивач, з метою отримання дозволу на імміграцію, повідомила про себе свідомо неправдиві відомості.

3.9. Позивач, не погоджуючись із вказаними діями та рішенням відповідача, звернулася до суду із вказаним позовом.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, приписів Закону України «Про імміграцію».

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. За змістом статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

10. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов`язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України «Про імміграцію».

11. Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", в редакції, що діяла на час прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію позивача, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

12. Відповідно до положень п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (у редакції з 12.04.2017 року), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

13. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (п. 22 Порядку).

14. Також, пунктом 23 цього Порядку передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

15. Таким чином, діючим законодавством чітко визначено послідовність та відповідність дій органів ДМС у процедурі скасування дозволу на імміграцію, в тому числі щодо її започаткування та дотримання прав особи на прийняття участі у процесі розгляду такого питання.

16. Судами установлено, що як на підставу складення висновку від 03.01.2018 про скасування раніше виданого позивачу дозволу на імміграцію в Україну отриманий адвокатський запит адвоката Вітер Н.В. від 24.02.2017 №А3-37/17 стосовно законності документування громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 .

17. Разом з тим, як встановлено судами зі змісту адвокатського запиту, жодних посилань з боку адвоката, який діяв в інтересах позивача, щодо вчинення перевірки законності документування посвідкою на постійне проживання не було.

18. Як враховано судами, перевірка таких відомостей вже здійснювалася ВГІРФО УМВС України в Одеській області при надані висновку 2005 року про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні на підставі Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який діяв на час прийняття такого висновку, проте їх неправдивість не була підтверджена.

19. Судами встановлено, що на підтвердження факту народження доньки позивача на території України в матеріалах особової справи позивача мітиться копія свідоцтва від 30.08.2003 серії НОМЕР_1 про народження ОСОБА_3 .

20. Водночас, у ході судового розгляду відповідачем не надано жодного доказу, що свідчив про те, що позивачем при отриманні дозволу на імміграцію повідомила про себе свідомо неправдиві відомості, зокрема, через підробку наданих раніше документів, що встановлено відповідними правоохоронними органами.

21. Крім того, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України (п.1, п.2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію").

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах особової справи позивача знаходиться рішення Виконкому Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області від 30.11.2005 №136, яким встановлено піклування на громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а піклувальником призначено громадянку СРВ ОСОБА_1 .

23. Таким чином, судами встановлено, що у позивача були додаткові підстави для отримання дозволу на імміграцію в Україні, крім зазначення нею про наявність у її дитини громадянства України, що свідчить про відсутність законної підстави для скасування дозволу на імміграцію позивача та вилучення безстрокової посвідки на постійне проживання в Україні з метою її знищення, в розумінні положень статті 12 Закону України "Про імміграцію".

24. Також, як було встановлено судами попередніх інстанцій в ході судового розгляду та не заперечувалося відповідачем, позивач не був запрошений для надання пояснень для розгляду питання про скасування виданого йому дозволу на імміграцію, у зв`язку з чим відповідачем порушено право позивача бути заслуханим в процесі прийняття рішення щодо нього.

25. Колегія суддів наголошує, що за змістом статті 2 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. Поряд з цим, ефективність засобу юридичного захисту у значенні статті 13 ЄКПЛ не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Крім того, «орган», що згадується в цій статті, не обов`язково має бути судовим. Однак при визначенні того, чи є звернення до нього ефективним засобом юридичного захисту мають ураховуватися його повноваження і процесуальні гарантії, які він забезпечує (див. рішення у справі Klass та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, п. 67).

27. Під визначенням терміну «процесуальні гарантії» колегія суддів вважає, зокрема, право бути вислуханим компетентним органом під час проведення процедури, що передувала оскаржуваному рішенню.

28. Як вірно враховано судами, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, в разі набрання законної сили, неминуче призведе до негативних наслідків для позивача. Такими наслідками відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" є обов`язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому Законом.

29. Крім цього, право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме п.23 Порядку №1983.

30. Тобто, громадянин країни, якого стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинен мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

31. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 (справа №820/2262/17).

32. З огляду на встановлені обставини та зазначене правове регулювання, Верховний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

33. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

34. Натомість, за змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - залишенню без змін.

37. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

38. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

39. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у справі № 820/3098/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

40. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко