ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 360/3324/19

адміністративне провадження № К/9901/29283/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №360/3324/19

за позовом Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн., провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Ястребової Л.В.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У липні 2019 року КП "Лисичанськтепломережа" (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач ) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 05.07.2019 року ВП №42301837 про стягнення виконавчого збору 384122,72 грн.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

2.1. Підставою для завершення виконавчого провадження стало не фактичне стягнення присуджених сум, а заява стягувача, подана в порядку статті 37 Закону України Про виконавче провадження, оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII, правові підстави для винесення постанови від 05.07.2019 року ВП №42301837 про стягнення виконавчого збору 384122,72 грн відсутні.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 ВП №42301837 прийнята правомірно, що вказує на безпідставність позовних вимог.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що окрема процесуальна (виконавча) дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, в цьому випадку підлягали застосування положення саме цього закону.

5.2. Крім того, позивач зазначає, що порядок виконання постанови про стягнення виконавчого збору є стаття 27 Закону №1404, що діяла до 28 серпня 2018 року, а не стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження», що діяла після 28 серпня 2018 року.

5.3. Також, позивач вважає помилковими висновки викладені в рішенні суду про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом, оскільки у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

5.4. Позивач звертає увагу на те, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувану відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні (накладення арешту на кошти, опис майна у зведеному виконавчому провадженні) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/3244/13 від 14.01.2014р.

Отже, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 05 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.

6. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 14.01.2014 у справі №913/3244/13 видано наказ № 913/3244/13 від 31.01.2014 про стягнення з КП "Лисичанськтепломережа" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" суми боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 3810197,17 грн, суму боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн (а.с. 57).

8. 31.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Усі виконавчі провадження, які перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області залишилися за місцем попередньої реєстрації, здійснити вивезення майна та виконавчих проваджень на сьогодні не виявляється можливим.

9. 06.01.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ ЛЕО про відновлення виконавчого провадження (а.с. 55-56)

10. 06.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (а.с. 59).

11. 06.01.2016 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 51799998, яке веде відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с. 61).

12. У рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем здійснено виконавчі дії:

13. 19.06.2016 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 102).

14. 23.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку філії ПАТ Промінвестбанк (а.с. 105).

15. 26.07.2016 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в АТ Енергобанк (а.с. 109), в АТ Креді Агріколь банк в ПАТ Сбербанк , в АТ УкрСиббанк (арк.спр. 114), в АТ Ощадбанк (а.с. 116), в АТ Банк Фінанси та кредит (а.с. 118).

16. 30.05.2019 винесено постанови про арешт коштів боржника що містяться на рахунку в АТ Ощадбанк (а.с. 92), в АТ Райффайзен банк Аваль (арк.спр. 95), в АТ УкрСиббанк в АБ Укргазбанк , в АТ Укрексімбанк, в АТ Креді Агріколь (а.с. 99).

17. 04.07.2019 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ ЛЕО про повернення виконавчого документа відповідно до пункту першого частини першої статті 37 Закону №1404-VIII (а.с. 62).

18. 05.07.2019 державним виконавцем, згідно пункту першого частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 68).

19. 05.07.2019 державним виконавцем, керуючись статті 27 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 66).

20. 05.07.2019 державним виконавцем, на підставі статті 42 Закону №1404-VIII, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с. 64).

21. Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

22. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Набув чинності 05 жовтня 2016 року) в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).

25. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

26. У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

27. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

29. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

30. Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

31. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

32. Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

33. Статтею 341 КАС України передбачено, що cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

35. Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

VI. Позиція Верховного Суду

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IХ, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України , які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 08 лютого 2020 року.

36. Предметом розгляду у суді касаційної інстанції є правомірність дій державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо стягнення виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 у виконавчому провадженні ВП № 42301837.

37. Колегія суддів зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

38. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ, постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

39. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

40. На підставі пункту восьмого Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

41. Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

42. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

43. На підставі частини третьої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

44. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказ № 913/3244/13 від 31.01.2014 про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" суму боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 3810197,17 грн, суму боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн, залишається не сплаченим сума боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 3103012 грн. Тому, відповідачем при визначенні суми виконавчого збору, що підлягає стягненню було дотримано вимоги статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

45. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що державним виконавцем вчинялись дії щодо стягнення сум заборгованості відповідно до виконавчого документу № 913/3244/13 від 31.01.2014, такі як, винесення постанов про арешт коштів боржника які знаходяться в банках, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження тощо.

46. Стосовно посилань позивача , що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, колегія суддів відноситься критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

47. Крім того, колегія судді звертає увагу позивача на те, що частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.

48. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

49. Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

50. Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 05 липня 2019 року

51. Указане спростовує посилання позивача, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано вказану норму в редакції, яка діє після 28.08.2018 року, оскільки спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена під час дії вказаної редакції.

52. Також, помилковим є посилання позивача на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі №819/1116/17 та від 19.06.2019 року у справі №824/172/18-а, з огляду на те, що постанови про стягнення виконавчого збору у вказаних справах були прийняті до внесення змін до ст.27 Закону № 1404-VIII.

53. Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

54. З огляду на це колегія суддів вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції, що рішення державного виконавця (постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 384122,72 грн. від 05.07.2019 ВП №42301837) винесена відповідно до норм статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".

55. Отже, Верховний Суд констатує, що рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, цей суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

56. Уважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення, які оскаржуються - без змін.

VII. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

58. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" залишити без задоволення.

2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко