Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №826/13505/18

адміністративне провадження №К/9901/66091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 29 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», відповідач), Національного банку України (далі - НБУ, відповідач), в якому просив:

- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. щодо погашення позачергово кредиторських вимог Національного банку України на загальну суму 194401983,78 грн, які обліковуються у реєстрі вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» у 7-й черзі;

- визнати за ОСОБА_1 (ІНН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) першочергове право на отримання погашення своїх вимог, як кредитора 4-ї черги за рахунок коштів, які надійшли від погашення облігацій внутрішньої державної позики код: UA 4000142699; UA 4000141072; UA 4000160642; UA 4000155485; UA 4000141071; UA 4000142665 на відміну від кредитора Національного банку України, вимоги якого включені до 7-ї черги;

- зобов`язати Національний банк України (код ЄДРПОУ: 00032106, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) повернути до ліквідаційної маси ПАТ «Банк Камбіо» безпідставно отримані кошти, що надійшли від ПАТ «Банк Камбіо».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок порушення черговості задоволення вимог кредиторів, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порушено права позивача, як кредитора 4-ї черги. Зазначає, що безпідставно та у порушення приписів законодавства кредиторські вимоги НБУ, вимоги якого за законом належить до 7-ї черги, були задоволенні раніше акцептованих кредиторських вимог позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено судове засідання, повідомлено про час та місце судового розгляду справи учасників.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року з підстав неналежності даного спору до публічно-правових та порушення судом першої інстанції положень ст. 19 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Дане рішення апеляційного суду мотивовано тим, що окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, визначені у процесуальному законі, зокрема, згідно пункту 5 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з підстави порушення правил підсудності.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що поняття «підсудність» розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статтями 25-30 КАС України. Натомість, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана у зв`язку з порушенням судом першої інстанції, на думку апелянта, правил предметної юрисдикції адміністративних судів, тобто підвідомчості спорів. Відтак, оскільки положення КАС України не передбачають можливості оскарження ухвали про відкриття провадження у справі з підстави порушення правил предметної юрисдикції, то суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заперечення на таку ухвалу можуть бути викладені лише в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та повернути справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 19 листопада 2018 року.

Ухвалою Верховного суду від 12 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року справу повернуто для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що висновок апеляційного суду про те, що підставою оскарження ухвали про відкриття провадження у справі відповідно до статті 298 КАС України є виключно порушення територіальної підсудності. Також скаржник зазначив, що під поняттям «підсудність» розуміється сукупність предметної, інстанційної та територіальної юрисдикції адміністративних судів, відтак, вважає, що оскарження ували суду першої інстанції про відкриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 294 КАС України передбачає у тому числі порушення правил предметної юрисдикції.

Крім того, скаржник посилається на те, що відкриваючи провадження у справі, Окружний адміністративний суд міста Києва порушив правила предметної юрисдикції, оскільки спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства; у свою чергу, апеляційний суд не надав цьому належної правової оцінки.

Від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому містяться заперечення на апеляційну скаргу, зазначається, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підставою оскарження ухвали про відкриття провадження у справі може бути, зокрема, порушення територіальної підсудності.

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятним з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Тобто, окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Зі змісту наведеної норми випливає, що ухвала про відкриття провадження у справі може бути самостійним предметом апеляційного оскарження виключно у випадку, якщо підставами оскарження є порушення судом правил підсудності.

Поняття «підсудність» розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І Кодексу КАС України та визначається останнім як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статтями 25-30 КАС України.

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга подана ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням судом першої інстанції, на думку апелянта, правил предметної юрисдикції адміністративних судів, тобто підвідомчості спорів. Водночас, положення КАС України не передбачають можливості оскарження ухвали про відкриття провадження у справі на підставі порушення судом правил предметної юрисдикції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що «підсудність» включає сукупність предметної, інстанційної та територіальної юрисдикції адміністративних судів, оскільки у такому випадку безпідставно здійснюється ототожнення «підсудності» з «юрисдикцією» (підвідомчістю).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 804/3516/18.

Колегія суддів також враховує, що закріплюючи у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункті 6 частини третьої статті 2 КАС України право особи на перегляд справи в апеляційному порядку, законодавець регламентував спосіб і порядок реалізації такого права у залежності від виду судового рішення, як є предметом апеляційного оскарження - безпосереднє оскарження рішення суду або ухвали суду в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на таке рішення або викладенням заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Відтак, гарантуючи можливість перегляду в апеляційному порядку судової справи, положення КАС України закріпили спосіб реалізації права особи на апеляційне оскарження ухвали суду щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил предметної юрисдикції шляхом викладення заперечень проти ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Іншого порядку та способу апеляційного оскарження такого судового рішення чинним процесуальним законодавством не передбачено.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що у межах викладених в апеляційній скарзі доводів ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року не може бути предметом самостійного апеляційного перегляду, що не позбавляє апелянта права у силу частини третьої статті 293 КАС України викласти заперечення на спірну ухвалу суду першої інстанції (що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), в апеляційній скарзі на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суд також враховує, що сам позивач вирішив подати позов до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Крім того, суд враховує що згідно з ухвалою Великої Палати від 12 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду справи у касаційному порядку.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), заява № 4451/70, пункт 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06, пункт 230).

У рішенні у справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі «Guйrin v. France» Reports of Judgments and Decisions 1998-V, пункт 37).

У рішенні у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (див., наприклад, рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) заява № 39199/98, пункт 62).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки апеляційний суд виніс рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

І.В. Саприкіна