Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №821/590/17

адміністративне провадження №К/9901/30983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 (суддя Хом'якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Бітов А.І.) у справі № 821/590/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД БЛЕСК» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД БЛЕСК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07.04.2017 № 261 про проведення документальної планової виїзної перевірки.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 16.05.2017 позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2017 залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Херсонській області оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Херсонській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, наголошує на дотриманні органом доходів і зборів законодавчо встановленого порядку призначення документальної планової виїзної перевірки позивача.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 07.04.2017 видано наказ № 261 про проведення планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД БЛЕСК».

Зазначеним наказом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою здійснення контролю за дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства наказано начальнику управління аудиту Маринченко О.Г. відповідно до плану-графіка на другий квартал 2017 року організувати з 20.04.2017 проведення документальної планової перевірки позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, тривалістю десять робочих днів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Згідно з пунктом 4 розділу І цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) план-графік складається із планів-графіків територіальних органів державної фіскальної служби та затверджується Головою Державної фіскальної служби.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів державної фіскальної служби.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що формування та затвердження плану-графіка і відбір платників податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, здійснюється Державною фіскальною службою України, а затверджений план-графік є обов'язковим до виконання Головним управлінням ДФС у Херсонській області.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Утім, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем на неодноразові ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 14.04.2017, від 04.05.2017, від 15.05.2017 щодо витребування належним чином завіреного плану-графіка перевірок на 2017 рік, подано лише титульну сторінку плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на другий квартал 2017 року та витяг з плану-графіка проведення документальних перевірок на другий квартал 2017 року, який оформлений неналежним чином, зокрема, не зазначено якою посадовою особою підписаний та якою установою складений (Державною фіскальною службою України або Головним управлінням ДФС у Херсонській області).

За таких обставин, судові інстанції дійшли цілком об'єктивного висновку про непідтвердження відповідачем допустимими доказами факту включення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД БЛЕСК» до плану-графіка проведення планових перевірок у другому кварталі 2017 року та, як наслідок, протиправність оспорюваного наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Херсонській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі № 821/590/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду